Твір на тему: «Зміст і романтична спрямованість збірки П. Тичини «Сонячні кларнети»

Перша збірка талановитого українського поета П. Тичини отримала назву «Сонячні кларнети» і була надрукована у 1918 році. До цієї книги увійшли вірші, написані в період з 1910 до 1917 року. Усі поезії цього періоду об’єднані спільною темою, ідеалами та настроєм. Це і відчуття гармонійного зв’язку душі автора з навколишнім світом, і пильне спостерігання за людськими душами, і пристрасна любов до природи, і багато чого іншого.

Якщо порівнювати «Сонячні кларнети» з музичним твором, то можна сказати, що тональність цієї збірки виключно мажорна. Тим більше, що сонячні кларнети — це символ весни людства, світлого майбутнього й оновлення, у яке щиро вірив поет. Яскраві картини природи, зображені у віршах, що увійшли до збірки, сповнені незвичайних звуків та яскравих барв, могутності та вируючого руху. У ліричної героїні вії, як колос, дощ плаче перламутром, а громи грають арфами. На думку П. Тичини, жива природа відчуває, що не Зевс, не пан чи святий дух живить усе навкруги, а матеріальна енергія космосу. І це теж є символом «Сонячних кларнетів». Адже природа у поета не байдужа та самотня, у віршах вона описується через світосприйняття людини, з готовністю відгукується до кожного руху людської душі.

Радісне відчуття, яке охоплює кожну людину навесні, у поезіях П. Тичини втілюється в блакить неба, живі струмки і шум зелених гаїв. Ліричний герой віршів П. Тичини відкритий до усього оточуючого, він не нижчий і не вищий за природу, він її невід’ємна частка. Тому кохання у нього зігріває природу, мов сонце, серце коханої — жовтневе поле, день проходить, мов мак облітає, а небо сповнюється думами, наче море кораблями:

«Ах, це десь весна танцює,

Розтопивши білу кригу! —

Переповнений любов'ю,

Я відкрив кохання книгу».

А ще ліричний герой поетичної збірки П. Тичини «Сонячні кларнети» — молодий романтик, який радісно вдивляється у життя і шукає себе. Вірші з цієї збірки сповнені вічною весною і світлою кришталевою музикою.