Твір на тему: «Історія Ізраїлю»

При всій довгій історії людства лише один народ після тисячі років національної незалежності і двох тисяч років гіркого вигнання повернувся до своєї вітчизни, щоб побудувати там сучасну демократичну державу — Ізраїль.

Незважаючи на довготривале розсіювання по всьому світу, дискримінацію та переслідування, яким євреї піддавалися стільки років, вони ніколи не забували про те, що завдяки праведності їхніх предків: Авраама, Ісака, Якова — Бог вибрав їх і пообіцяв їм Святу землю, на яку вони нарешті повернулися в ХХ столітті. Він вручив їм через Мойсея Десять Заповідей, які стали основою етики та законодавства всього освіченого світу.

Оскільки земля Ізраїлю лежить на перехресті шляхів з Європи в Азію і Африку, вже на зорі історії на неї з жадібністю дивилися великі держави. Після перських завойовників прийшли греки, після греків — римляни. Однак, протистоячи могутнім арміям і значним культурам великих імперій, євреї боролися за збереження своєї самобутності, національних цінностей і свободи, завдяки чому й існує сьогодні сучасна держава, яка користується повагою у всьому світі.

Найважливішу роль у створенні Ізраїлю зіграла Великобританія. При цьому треба, звичайно, починати з Герцля. Він був першим, хто всерйоз задумався про створення такої держави. Але ким був Герцль? Звичайний журналіст, письменник, він не міг вирішувати справи таких масштабів. У 1896 році Герцль написав книгу «Єврейська держава». Цю книгу прочитав священик Вільям Хехлер, який захопився його ідеєю. Саме Хехлер організував зустріч Герцля з султаном і кайзером. Пізніше Герцля помітили у Великобританії і запропонували йому створити єврейську державу в східній Африці, яка на той момент належала Великобританії. Герцль погодився, однак не отримав підтримки серед однодумців, які наполягали саме на Палестині. Як би там не було, Герцль не добився свого за життя. Коли він помирав, то закликав своїх прихильників не забувати про внесок Вільяма Хехлера у справу сіонізму.

Трохи пізніше, в 1917 році, Британія офіційно в листі до глави сіоністів Уолтера Родшильда повідомила про згоду уряду Великобританії «на створення в Палестині національного осередку для єврейського народу». Цей лист, або точніше «Декларацію Бальфура» схвалили і в Європі і в США, а пізніше і в ООН. Здавалося б, все йшло добре і як по маслу, поки не з'явилася «Біла книга». Це звіт Британському парламенту, де говориться, що в Палестині не буде створено єдину двохнаціональну державу євреїв і арабів, бо араби бунтують. Це не сподобалося євреям. Так виникло велике криваве протистояння. Тривало воно до кінця Другої світової війни, після закінчення якої Британський мандат у Палестині перейшов до ООН, де і проголосували за створення держави Ізраїль.