Твір на тему: «Як досягти гармонії з усім живим» за драмою Л. Українки «Лісова пісня»

+4

Драма-феєрія Л. Українки «Лісова пісня» вражає неповторною музичною мовою, надзвичайною глибиною думки і дивовижною красою мрії. Вона відкриває перед нами шуми, лісові тіні, гомін весняної ночі, зітхання вітру, веселкові барви квітів чарівного Полісся.

Для того, щоб ствердити необхідність гармонії людини з усім живим, письменниця використовує зображення двох світів: реального, з постатями звичайних людей, і світу міфологічних істот, а також в цілому світу природи. Основний конфлікт цих двох світів підпорядкований ідеї боротьби за вільне і гармонійне життя, за вірність і красу, за високу мрію, проти банальності, сірості, тупості і буденщини.

Головним в сюжеті цієї неповторної драми є зародження і розквіт кохання між звичайним сільським хлопцем Лукашем і лісовою дівчиною Мавкою, їхня неможливість порозумітися і жити один з одним, а потім і їхня розлука та трагічний фінал цієї красивої і сумної оповіді.

Ідея гармонії людини і природи втілена в образі Мавки, дівчини, яка береже і любить природу, яка тонко відчуває чарівну музику лісу. У ній гармонійно злилися зовнішня краса і духовне багатство, доброта і ніжність. Вона пробудилася в лісі і була одягнена в зелене вбрання, ходила з розпущеними чорними косами. Мавка виглядала дуже чарівною, їй захоплювалися усі лісові мешканці. Дівчина щиро любила красу природи і завзято виступала проти усього, що її руйнувало.

Мавка мала піднесену душу і світлі, як самоцвіти, мрії, прагнула великого кохання. Як і інші лісові істоти, вона була волелюбною дівчиною. Найкращим цвітом її душі було самовіддане і глибоке кохання до Лукаша. Заради коханого Мавка навіть зважилася покинути рідний ліс і пішла жити до людей. Але їй так і не вдалося зрозуміти ницість оточуючих її селян, приземленість їхніх думок і мрій, як не зрозуміли Мавку й люди. Не зрозумів дівчину навіть її коханий Лукаш. У цьому й полягає трагедія співіснування людини і природи.

На мій погляд, Л. Українка доводить у своїй драмі, що сіра буденщина й бідність вбивають в людині не тільки любов, але й талант і мрію. Тому совість Лукаша і вчинила суд над його життям. А Мавка, якою знехтував коханий, повернулася до його хати і перетворилася на вербу, продовживши своє життя у шелестінні листя і звуках сопілки.

Фінал драми сумний, але саме він змушує нас замислитися над тим, що потрібно людині для того, щоб жити в гармонії з природою. Я думаю, що для цього треба не так вже й багато: потрібно мати чисту і світлу душу, високі мрії і прагнення, іншими словами, потрібно бути таким, як головна героїня драми Л. Українки — лісова дівчина Мавка.