Твір на тему: «Мій день під знаком доброти»

+27

Людина народжується не просто для того, щоб їсти і пити. Людина народжується, щоб творити добро і жити заради того, щоб зробити життя своїх нащадків кращим і щасливішим. Тому проблема добра хвилювала і хвилює наших співвітчизників, які завжди напружено шукають рішення цього вічного питання.

А чи замислювався хтось над таким запитанням: «Як часто ми робимо добрі, нехай маленькі, але інколи дуже потрібні справи?». Більшості з нас, я впевнений, навіть на хвилину в голову не закрадалася така думка, або ж швидко губилася. Не кожна людина прагне жити по правді, глибоко вірячи в добро, справедливість і чесність. Але мені щиро хотілося б, щоб на Землі панував мир і доброта. Якби кожен з нас здійснював хоча б одну добру справу в день, наше життя здавалося б все більш і більш світлим.

Розмірковуючи над такими філософськими питаннями, я мимоволі згадую випадок, як одного разу мені довелося допомогти мамі, і в той момент моя допомога виявилася незамінною. У мене на душі стає радісно і ясно, коли я бачу і усвідомлюю, що моя праця не пропала даром. Отже, що ж такого доброго я зробив? Можливо, я не зробив нічого глобального, не зрушив гори і не врятував весь світ. Мені здається, робити добрі вчинки в ім'я всього людства, а не для когось конкретного — це марна трата часу. Якщо робити гарну справу, то краще для реальної особистості. І, найголовніше, ніколи не потрібно чекати чогось від інших, подяк, або ще гірше — робити добро з корисливих спонукань. У цьому випадку всі справи будуть називатися не добром, а розрахунком!

Мені хочеться процитувати дитячу пісеньку: «Якби жили всі поодинці, то давно вже на шматочки розвалилася б, напевно, вся Земля». Ми живемо в суспільстві, у якому дуже багато людей прокидаються кожного ранку, дивляться у вікно на світанок, мріють про хороше та бажають, щоб до них добре ставилися. Так от, роблячи невеликі добрі справи кожен день, ми ніколи не залишимося на самоті, бо завжди знайдуться вдячні нам люди.

Згадуючи ще один свій прожитий день, я можу сказати, що я не допоміг нікому у прямому сенсі, але я впевнений, що комусь допомогла моя привітлива посмішка, когось я підтримав словами, когось не змусив хвилюватися, бо виконував усі свої обов’язки. Сьогодні я допоміг і своїм батькам, додавши до їхнього відпочинку хоч декілька хвилин. Звісно, нічого героїчного я не зробив, але якщо кожен з нас буде проводити день хоча б так, як це зробив сьогодні я, наше життя з часом стане кращим і щасливішим.