Твір на тему: «Ким я є»

+11

«Хто я?» — запитую я себе. Я вважаю себе хорошою людиною. Коли я роблю добро, я відчуваю, як за спиною виростають крила. Я створений з добра, світла, любові, посмішок і сонячного настрою! Я літаю в повітрі! Я літаю! Я люблю життя! Люди, ви чуєте мене?!

Хто я? Я спускаюся на землю... Я не ангел, але й не демон... Я звичайна людина. У мене є свої мрії та прагнення, свої принципи та ідеали, свої переваги та недоліки. Я людина, яка має свої сумніви, а це означає, що я не бездарний, бо, як сказав А. П. Чехов, «бездарний не той, хто сумнівається, а той, хто не сумнівається взагалі».

Я людина, яка відчуває не тільки власний біль, а й біль інших, не чужі мені милосердя і співчуття. Але чи завжди ми помічаємо тих, кому потрібна наша допомога? Ні, я не сліпий! Але душевна сліпота страшніше!

Я людина, яка думає, яка розмірковує про сенс життя... Але головне: я прагну бути людиною чесною! Щоб життя не здавалося тьмяним і нецікавим, я сам наповнюю його змістом! Я дію! І нехай всі мої діяння будуть спрямовані на благо людства!

Я... Це мій шлях... Моє життя... Але його не можна відокремити від життя інших, адже саме з багатьох «я» складається цілий світ. Значить, я — частинка світу? Я піщинка Всесвіту? Як не буде мене, не буде продовження мого роду, не буде дерева, яке я посаджу своїми руками, не буде будинку, який я побудую для своїх дітей, не буде і моїх дітей...

Хто я ще? Ну, звичайно ж, людина. Дві руки, дві ноги, все за стандартом. Далі — більше. Хто я? Хлопець. Істота навіжена, шкідлива і не в міру вперта, полюбляю сперечатися і доводити протилежне. Але я добрий. Хто я? Особистість. Гучна заява? Не думаю. Я особистість, яка шукає себе, розвивається, яка прагне пізнати себе через навколишній світ за допомогою різних експериментів над собою. Я людина, що любить робити все наперекір і доводити протилежне, але внаслідок гнучкості мислення здатна прийняти точку зору і тією чи іншою мірою зрозуміти будь-кого. Я цілий світ. І хіба можна описати цей світ в кількох реченнях? Звичайно ж, ні!

Я... А що думають про мене інші? Я надійний друг, турботливий син, старший брат, старанний учень... Хіба цього мало? Мало! Для того, щоб удосконалюватися, людині завжди повинно чогось не вистачати. Незадоволення собою — це рух вперед. Рух вперед — це пізнання себе... Але, на жаль чи на щастя, пізнати себе до кінця неможливо!