Твір на тему: «Ми – не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних» за творчістю В. Симоненко

+8

Для поетичної творчості талановитого українського митця В. Симоненка характерні прояви національної класичної традиції. Провідним мотивом його творів була любов до рідної України, яку він називав матір’ю. Наприклад, справжньою синівською розмовою з матір’ю є вірш «Задивляюсь у твої зіниці…». У цій поезії В. Симоненко висловлює свою безмежну любов до Батьківщини:

«Україно! Ти для мене диво!»,

та не менш велику тривогу за долю рідної країни, переймається, що

«Ще не всі чорти втекли на небо,

Ходить їх до біса по землі».

«Я українець. Оце і вся моя автобіографія», — так казав про себе Василь Симоненко. Саме тому він відстоював святе право щиро зізнатися рідній землі у своїх найпотаємніших почуттях, право поскаржитися їй на щось і бути з нею вільним наодинці.

В. Симоненко вболіває за трагічну долю рідної землі, гостро відчуває кровний зв'язок з нею. Немало пережила багатостраждальна Україна «революцій, бунтів і повстань», але попри все не втратила своєї сили і краси, бо для сина вона завжди буде «мама горда і вродлива». Саме така вона: знедолена, але не скорена у віках Батьківщина. І завжди готові стати на її захист віддані сини, серед яких був і В. Симоненко.

Поет відчуває свою значну роль захисника рідної землі. Передчуває талановитий митець і трагічність своєї долі, та готовий її прийняти і до останньої краплі віддати своє життя:

«Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено».

У ті страшні і трагічні часи, коли жив і творив В. Симоненко, щоб вижити, людина повинна була залишатися незначним «гвинтиком» у системі, стандартною, пересічною особистістю. Але митець і тоді стверджував:

«Ми — не безліч стандартних «я»,

А безліч всесвітів різних».

Тим самим поет відстоював право на власні переконання, на власний погляд, стверджував важливість неповторності кожної людини.

Повага до права людини на свободу, права жити на власний розсуд — саме у цьому полягає гуманістична спрямованість і філософська наснаженість творчості та життя В. Симоненка. Його твори треба читати не розумом, а серцем. Тільки за таких умов вдасться відчути мудрість, благородство, щирість і чистоту поезій митця.

В. Симоненко — це своєрідна народна совість українського письменництва. Його поетичне слово: справжнє надбання, а його твори — нетлінні. За свої неповні 29 років талановитий українець встиг доторкнутися до глибин філософії буття, пізнати суть життя і зрозуміти його цінність. За думкою поета, бути патріотом — це насамперед любити свій народ, знати найдрібніші деталі життя і праці трудового народу, не оминати найменшого горя і щастя своїх співвітчизників.