Твір на тему: «Трагізм життєвої долі М. Хвильового та його героїв»

+9

Твори М. Хвильового не залишають байдужими жодного читача. Хтось каже, що не читав нічого страшнішого, хтось захоплюється, але у будь-якому випадку про байдужість навіть згадувати не варто. Одним з творів цього талановитого митця, який найбільше мене вразив і змусив замислитися над важливими життєвими питаннями, стала новела «Я (Романтика)». У цьому творі, на мій погляд, найсильнішому у творчому доробку М. Хвильового, поставлено багато одвічних запитань, дати відповідь на які мусить кожен читач. І відповідь ця є мірилом нашої гуманності, нашої людяності.

Героя новели, відданого революціонера і щирого захисника революційної ідеології, М. Хвильовий ставить перед найстрашнішим для будь-якої людини вибором: залишитися вірним ідеям і стати вбивцею рідної матері, чи поступитися сумнівними переконаннями своєї правоти, можливо, загинути внаслідок цього, але залишитися гідною людиною, Людиною з великої літери. Читаючи новелу, ми спостерігаємо, як внутрішнє «я» героя поступово розколюється, що добре видно з постійних спроб виправдатися і з його внутрішніх монологів.

М. Хвильовий сам відповідає на питання співіснування в одній людині добра і зла: чекіст і гідна людина не можуть бути єдиними, а після самознищення, після вбивства рідної матері залишається не особистість, а справжній дегенерат. Суспільство, складене з таких людей, — страшна картина майбуття, яку вже тоді передбачав митець.

Ще одна проблема, розв’язанню якої М. Хвильовий присвятив багато своїх творів, зокрема новелу «Я (Романтика)», — це розбіжність між мріями і дійсністю. Як правило, в творах талановитого новеліста час чітко поділений на жорстоке і криваве сьогодення, зображене в темних тонах, і неясне майбутнє. Так і герой новели «Я (Романтика)» прагне втілити в реальність ідею «загірної комуни», де «жевріють кургани», та замість цього опиняється «серед мертвого степу», який Божа Матір не освячує своєю присутністю. Отже, відповідь на питання, чи виправдовує мета засоби, одна єдина: нічим неможливо виправдати втрату людяності і одвічних моральних чеснот, які й відрізняють людину від хижого звіра.

Видатний психологіст, талановитий майстер художнього слова М. Хвильовий ніколи не оминав найболючіших проблем свого часу, ніколи не приховував недоліків радянського ладу і відверто ставив усі запитання, які його хвилювали. Він ніколи не відокремлював свою творчість від свого життя, чим, напевне, зберіг багато душ від руйнації. Та одну єдину, власну душу, зберегти не зміг, мабуть, тому і зважився на роковий постріл, який обірвав його життя.