Твір на тему: «Прагнення підвищитися над оточенням у творі І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля»

+6

Драматургічна спадщина І. Карпенко-Карого є цікавим і самобутнім явищем в історії української театральної культури. Невмирущу славу талановитому письменнику і драматургу принесли такі твори, як сатиричні комедії «Суєта», «Хазяїн» і «Сто тисяч». До цих творів можна віднести і комедію «Мартин Боруля», в якій піднімаються важливі моральні та етичні проблеми, що ставлять її у ряд безсмертних творів української літератури.

І. Карпенко-Карий високо підносив роль сміху і вважав цей засіб найкращим для боротьби з найгіршими людськими вадами. Адже сміх — це дійсно могутня зброя, бо те, з чого сміються люди, втрачає свою значимість і перетворюється на предмет кепкування. Кожного з нас сміх примушує подивитися на себе більш критично, позбавити свій характер тих чи інших недоліків.

Сюжет комедії «Мартин Боруля» побудований письменником на реальних фактах з життя його родини. Батько письменника, який майже усе життя працював правителем маєтків місцевого поміщика, вирішив домогтися, щоб його рід визнали дворянським. На це пішло чимало грошей і часу, але дворянство так і не було доведено, адже прізвище у старих документах відрізнялося від нового прізвища на одну літеру. Саме цей факт І. Карпенко-Карий узяв за основу драматичного твору. У своїй комедії автор прагнув висміяти намагання простих людей, які думали, що можна піднестись над іншими, вибившись до дворянства.

Головним персонажем комедії І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» є представник заможної верхівки села. Він, хоча і не позбавлений деяких рис гуманності, був засліплений навіть не жадобою збагачення, а прагненням отримати дворянський титул. Це духовно скалічена натура, бо коли б Мартина спитали, навіщо йому потрібне дворянство, він навряд чи зміг би пояснити своє бажання.

З комедії ми бачимо, що Мартин Боруля — добрий сім’янин, він забезпечує у своєму домі достаток і порядок. Мартин має авторитет у родині та серед односельців, багато грошей і гарну посаду. На думку героя, дворянство зробить його паном, а пан, у розумінні Мартина — це вже не мужик.

Розв’язка цього твору досить драматична: Мартин Боруля зазнає поразки у перегонах за дворянське звання, бо лише одна неправильна літера стає на перепоні до здійснення його мрій. Висміявши поведінку героя комедії, автор утверджує перевагу здорової народної моралі і родинних традицій, ставлення людини до народних звичаїв, праці, прадідівських коренів, до своєї рідної землі і людини.

Головне, на думку І. Карпенка-Карого, — не титул і не звання, а вміння залишатися високоморальною і порядною людиною у будь-яких життєвих ситуаціях.