Твір на тему: «Які шляхи можливі для успішного досягнення мети» за етюдами О. Олеся

-2

У світлі розвитку символічної західноєвропейської драматургії яскраво розвивалася й творчість О. Олеся, який виступав провідником символізму в українській літературі й драматургії. У своїх творах цей талановитий митець протиставляв антигуманний світ сподіванням і світлим мріям своїх героїв, висвітлював їхнє духовне обличчя, тому й залишився неперевершеним ліриком свого часу.

Письменник поєднав нове романтичне змалювання своїх героїв з символістською поезією, про що свідчить, наприклад, його новаторська збірка «Драматичні етюди», яка вийшла у 1914 році. Саме цією книгою О. Олесь утвердив в українській драматургії новий різновид драми: жанр драматичного етюду.

В українську культуру драматичний етюд прийшов з Франції. Як правило, це драматичний прозовий чи поетичний твір з одним актом, в якому автор представляє один єдиний епізод або фрагмент світу, а дійові особи таких творів стають символічними образами, зображуються пунктирно й лаконічно. Так само й О. Олесь, відкинувши приземленість, створив своєрідні ліричні і водночас філософські замальовки життя, виявив в них найважливіші загальнолюдські цінності. Такими творами стали етюди «По дорозі в казку», «На свій шлях», «При світлі ватри», «Осінь», «Трагедія серця» та багато інших, не менш яскравих творів.

Одним з найбільш відомих творів О. Олеся вважається драматичний етюд «По дорозі в казку», який був створений під час розгулу в Росії чорносотенства, коли будь-який вияв прагнення до свободи жорстоко придушувався. У таких умовах О. Олесю вдалося створити твір, в якому плекався світлий шлях українського народу в світ казки, де панували ідеали краси, волі й духовної досконалості людини. Головною ідеєю цього драматичного етюду став заклик автора до співвітчизників вірити в перемогу, боротися в ім’я свободи рідного краю і відстоювати ідеали незалежності.

У своїх драматичних творах О. Олесь порушує одвічні загальнолюдські проблеми та шукає відповіді на найважливіші життєві питання. Письменника хвилюють питання протиріч між реалією життя і мріями, ницістю й моральністю, бездуховністю і духовністю людини. Більшість етюдів містять філософські мотиви, у художньому світі цих творів утверджується духовний початок народу й особистості, який і є гарантом свободи та незалежності. О. Олесь був впевнений, що щастя, до якого прагне людина, дає їй право на боротьбу з силами темряви в ім’я світла і правди, краси й добра, що чекають попереду, сприяє кращим пориванням людської душі і звільняє від рабської психології та низьких інстинктів.