Твір на тему: «Суд без милості тому, хто сам не творить милості» за твором про Прохора Чорнорижця

+4

Серед багатого зібрання Києво-Печерського патерика більш літературний вигляд має оповідання про Прохора Чорнорижця, який відомий ще і як Прохор Лебедник. Це оповідь про чоловіка, який прийшов до Києва зі Смоленська і постригся в ченці. Від ігумена монастиря він отримав ім’я Прохор.

Прохор Чорнорижець усе своє життя віддав служінню Богові, він вів настільки аскетичне існування, що відмовився навіть від хліба. Харчувався Прохор тільки лободою, яку збирав навколо монастиря і заготовляв на цілий рік. «Бачачи ж терплячість і велику стриманість, Бог перетворив йому гіркоту на солодкість».

У часи лихоліття і голоду Прохор Чорнорижець усіх нужденних годував хлібом. Люди, які отримували хліб із його рук, казали, що цей хліб на смак був солодкий, як мед, і дуже поживний. А ось той, хто хліб у ченця крав, отримував його з гірким смаком полину.

А коли кияни відчули перебої з постачанням у місто солі, Прохор Чорнорижець виявив свою здатність творити справжні дива. Він перетворював на сіль монастирський попіл і роздавав людям. Торговці сіллю, які бажали нажитися на людському нещасті, поскаржилися на Прохора князю, який наказав забрати у монаха усю сіль, але вона одразу ж знову перетворилася на попіл. Коли ж князь Святополк викинув цей попіл на вулицю, Прохор Чорнорижець порадив містянам його зібрати і попіл знов перетворився на сіль.

В образі Прохора Чорнорижця невідомий автор зобразив не просто благочестивого ченця, який за власним бажанням віддалився від світу, а й людину з добрим серцем і великим почуттям справедливості, людину, яка безкорисливо творила добро для своїх ближніх: «Суд без милості тому, хто сам не творить милості».

Щодо художніх особливостей оповідання про Прохора Чорнорижця, то вони типові для тогочасних релігійних творів. В оповіданні автор широко використовував і релігійну лексику, і повторення службових слів, і вживав багато епітетів, символів та порівнянь, урочистий тон мовлення та інверсії.

Отже, історія життя Прохора Чорнорижця є повчальною оповіддю про те, як людина, наділена Богом творити чудеса на благо ближніх, безкорисливо і щиро ділилася з іншими усім, що у неї було. Прохор Лебедник — це зразок істинної людської самопожертви і співчутливості, зразок для багатьох поколінь наших співвітчизників, зразок для наших сучасників і для наших нащадків.