Твірна тему: «Високий духовний потенціал народу в жіночих образах роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

+2

Жіночі образи в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» відіграють надзвичайно велику роль. Особливо трагічним постає у творі образ Галі. Ця героїня уособила в собі моральну чистоту, подружню вірність і дівочу красу – найпривабливіші і найхарактерніші риси українського національного характеру. Та й багатий внутрішній світ головного герою роману Чіпки, його найкращі людські якості найбільш повно розкриваються саме в його стосунках з Галею. Галя не згодилася сприйняти умови життя свого батька і своєму коханому теж поставила умову для одруження – Чіпка повинен був покинути розбійництво.

Не менш яскравим у романі є і образ Христі, який освітлений ідеєю шукання правди. Вона ще змалку залишилася сиротою та все своє життя попри все залишалася співчутливою і доброю людиною. Христя одружилася з Грицьком і, здавалося б, жила в родинному затишку. Але її життя не було наповнене спокоєм, злагодою і миром, адже Грицько виявився грубою та егоїстичною людиною, яка не співчувала людям. Христя добре розуміла, що її чоловік при нагоді міг зректися правди і жити, замирившись з кривдою.

Ще один жіночий образ роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – це матір Чіпки – справжня трудівниця, жінка-страдниця. Її образ був написаний на широкому соціальному тлі і тому може вважатися узагальненим образом української жінки-матері.

Є у романі і негативні жіночі образи, серед яких найбільш яскравим є образ генеральші. Ця жінка доповнює низку представників чиновництва і польського панства, серед яких її син Василь Семенович, попівський син Шавкун, становий Дмитренко, судовий секретар Чижик і голова повіту Кряжов. Ці негативні, у тому числі й жіночі, персонажі репрезентують у творі актуальні для тогочасного суспільства проблеми – зречення національного коріння, виродження дворянських родин, коливання у бік російської імперії та формування української буржуазії. При всьому цьому українські селяни так і залишалися безправними, навіть після відміни кріпацтва вони мусили не один рік відробляти у пана свою свободу, а незгодні каралися нагайкою.

В наш час Панас Мирний сприймається як письменник, суголосний з сьогоденням. В українській літературі він започаткував абсолютно нову проблематику. Якщо для Т. Шевченка чи М. Вовчка, видатних попередників П. Мирного, загальний стан суспільства визначався рабством українців, їх боротьбою за звільнення, за повноцінне життя, то для П. Мирного стан суспільства визначався станом окремої особи, в тому числі і жінки, в умовах свободи.