Твір на тему: «Трагічне безсилля людини та її нездоланність» за творчістю Е. Хемінгуея

+11

Дуже цікаве ставлення Хемінгуея до самого життя. Письменник вселяє нам високе усвідомлення себе часткою буття, яка прикрашає людину в її мужності, в рішучості стояти до кінця. Та й саме життя не кінчається. Ця думка підтверджується в повісті «Старий і море». Поруч зі старим весь час знаходиться хлопчик, якщо не насправді, то в уяві. Цього хлопчика старий рибалка Сантьяго змалку долучив до робочої справи. Він виступає як уособлення невмирущої енергії життя.

Світ не уявляється письменникові досконалою ідилією. Яка вже там ідилія, якщо герою на межі сил доводиться боротися спочатку з рибою, а потім з акулами, які припливли на запах крові і до скелета обгризли таки переможену рибу. А до того, переслідуючи її, старий не раз опиняється на межі відчаю, сили готові залишити його. «Ну що ж, убий мене, — звертається Сантьяго до риби. — Мені вже все одно, хто кого вб'є». Світ в уявленні Хемінгуея не ідилія ще й тому, що відкривається повість символом страху: старе, залатане вітрило дідового човна «нагадувало прапор наголову розбитого полку».

Так, життя важке, навіть жорстоке, і воно постійно нагадує про це. І все ж таки, згинаючись під його вагою, навіть часом падаючи, людина знову і знову встає, закликаючи на допомогу резерви стійкості і сили.

По-суті, Сантьяго веде суперечку не з рибою і не з акулами, а з власною слабкістю, і не скоритися йому допомагає постійна пам'ять про те, що він людина. У якийсь момент ця суперечка знаходить своє вираження і стає стрижнем всієї повісті. «Я ж казав хлопчикові, що я незвичайно старий, — сказав він. — Тепер прийшла пора це довести». Він доводив це вже тисячі разів. Ну так що ж? Тепер доводиться робити це знову. Це головне. Витримати випробування одного разу мало. Випробування для кожної людини — все життя, і для того, щоб зберегти гідність, людина повинна постійно його витримувати, тобто жити далі!

Один з найбільш поширених варіантів життєвого сенсу полягає в служінні родині. Родина у цьому сенсі розглядається як найвища цінність у житті людини. Це надання допомоги усім її членам, її збереження, благополуччя і зміцнення. Саме у колі сім’ї людина має можливість знайти вдячність і залишити благородну пам'ять про себе. Людина продовжує своє життя у своїх дітях, онуках, далеких нащадках і в пам’яті людей.

А серед моральних почуттів у розумінні Хемінгуея особливе місце належить любові. З точки зору філософії, любов у найширшому сенсі — це високе моральне почуття, позитивне ставлення до людини та емоційність взаємовідносин.

Отже, на думку Хемінгуея, трагічне безсилля людини перекреслюється її нездоланністю і сенсом життя, який полягає у дружбі, спілкуванні з людьми; в почутті свого єднання з природою, з усіма людьми, суспільством, всесвітом; у свідомості свого безсмертя; щастя в тому, щоб завжди зберігати в душі віру і прагнення до кращого майбутнього; щоб бути щасливим, щоб знайти головну справу в житті.

А щоб відчути захват від щастя жити на цій землі, треба ще раз перечитати повість Е. Хемінгуея «Старий і море»!