Твір на тему: «Україна у творах П. А. Грабовського»

+2

Трагічна доля, яка відірвала видатного українського поета П. Грабовського від України, не зменшила його рішучості працювати для рідної країни. Головними темами поетичної творчості цього талановитого митця стала доля України, важке життя українського народу.

Показово, що у якості епіграфа до своєї першої поетичної збірки з символічною назвою «Пролісок» П. Грабовський взяв чотири рядки зі свого вірша «Поетам України»:

«Народ, покинутий на злидні,

Народ, плазуючий у млі,

Повинен стратить риси рідні,

Безслідно стертися з землі».

Оцю загрозу повного зникнення українського народу поет відчув ще під час свого навчання, та й потім, вже у засланні, його мучила думка про трагічну долю своїх співвітчизників. Тому зовсім невипадково, що у першій збірці П. Грабовського багато поетичних звернень, за своїм жанром дуже схожих на послання до народу: «До Русі-України», «До України», «Народові українському», «До українців» тощо. Деякі назви віршів, як, наприклад, у поезії «До українців», повторюються у перших рядках твору.

Якою ж Україна постає у творах П. Грабовського? Перш за все, близькою і до болю рідною. Тому й болить у поета серце за її долю, про що свідчать типові поетичні образи: «зв’язані руки», «кайдани», «раби» та інші. Ці образи допомагають більш повно і яскраво висвітити реальну картину тогочасного життя українців: неволю, національне гноблення, заборону мови. Але цікавим у поезіях П. Грабовського є інше: поет не прагне чиєїсь крові і не закликає на повстання проти поневолювачів:

«Гуртом же, вкраїнці, до лану освіти,

Щоб вихід пошвидше знайти,

Прокиньмось від рабства, зневолені діти, —

Стяг рідний пора піднести».

Тому головною в пропаганді національної ідеї у поета є ідея освіти. Завдяки цьому вірші П. Грабовського залишаються актуальними і в наш час.

Багато поетичних творів П. Грабовського звернені до української інтелігенції, яка, на його думку, повинна пробуджувати людську свідомість, нести освіту і бути генератором гуманних ідей. Бо для поета найболючішим питанням завжди було ігнорування історичної самобутності України та занедбання української культури. Поет ставить собі запитання: чи пройде колись «сором, що вкриває» українців, їхня неповага до співвітчизників та їхня забудькуватість. Рабство для П. Грабовського огидне передусім тим, що воно спотворює людську мораль і гнітить душу. Він не хоче українському народові такого майбутнього:

«Гей, докупи, певні діти!

Всіх веде мета одна:

Шлях любові та освіти

Нас навіки поєдна!».

Заклик до освіти, любові і правди — головна ідея поезій П. Грабовського про Україну. Адже поет добре розумів, що це єдиний правильний шлях розвитку країни. Коли буде «наше гасло — братня згода», тоді й вдасться «розірвати гуртом кайдани». Не менш важливим у творчості П. Грабовського є і формулювання поглядів на майбутнє української нації в поезії «До сіячів»:

«За Європою наш слід!».

Отже, образ рідної України, доля співвітчизників є центральними у творчості видатного українського поета П. Грабовського. А засоби розв’язання найбільш важливих проблем, які пропонував автор у своїх віршах, робить його поезії по-справжньому актуальними й сучасними.