Твір на тему: «Зображення козацтва у творчості Т. Шевченка та П. Куліша»

Тарас Григорович Шевченко — найвидатніший митець українського поетичного слова. За своє життя він написав багато творів, кожен з яких є справжнім і неповторним витвором мистецтва. В усі періоди своєї творчості Т. Шевченко цікавився історією України і не оминав цієї теми у більшості своїх поезій. У поемах «Гайдамаки», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Холодний Яр», у поезії «До Основ’яненка» та багатьох інших творах Т. Шевченко теж торкається історичної теми і героями цих творів робить представників українського козацтва, зображуючи велич і красу козацької звитяги.

Т. Шевченко дуже пишався історичним минулим рідної країни і щиро вірив у те, що козацька

«слава не поляже,

не поляже,

а розкаже, що діялось на світі,

чия правда, чия кривда

і чиї ми діти».

А ось у поезії «До Основ’яненка» поет виражає велику тугу за козацькою вольницею, вільним життям запорожців, за всім, що уособлює козацьку гідність та шляхетність. Адже козацтво, яке служило нездоланною перепоною на шляху ворогів зі сходу і з півдня, яке врятувало не тільки Україну, а й усю Європу, було знищене. Саме тому і сумує поет за козаками. Т. Шевченко вірить, що їхнє повернення можливе, але розуміє, що це повернення можливе лише у вигляді ідеї:

«Не вернуться сподівані,

Не вернеться воля,

Не вернуться запорожці,

Не встануть гетьмани,

Не покриють Україну Червоні жупани!».

Ще один видатний літературний український митець, який багато своїх творів присвятив запорізьким козакам, — П. Куліш. Найбільш відомим його твором є роман «Чорна рада» — перший в українській літературі історичний роман. У ньому йде мова про боротьбу за володіння гетьманською булавою після смерті Б. Хмельницького. Але письменника цікавить не стільки героїчний бік тогочасних подій, скільки життя українського суспільства у ті смутні часи, а також суперечності між козацькими ватажками і простими козаками. Ці суперечності втілені у протистоянні двох героїв роману: Брюховецького та Якима Сомка.

З якого б боку не розглядали Т. Шевченко і П. Куліш українське козацтво, їхні твори свідчать, що саме у козаків треба вчитися людської гідності, громадської мужності і волелюбності. І в поемах Т. Шевченка, і в прозових творах П. Куліша зображується козацька звитяга, сміливість та відданість українському народові, яка повинна зберігатися у пам’яті сучасних українців та майбутніх поколінь нашого народу.

«Бо время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть».

І ці слова промовлені не звичайною людиною, а видатним українським митцем, який усе своє життя поклав боротьбі за свободу, незалежність, відродження національної свідомості і гідності.