Твір на тему: «Життя – це постійна боротьба» за творами І. Липи

Притчу «У невідому путь» Івана Липи можна назвати філософією життя. Вона написана для тих, «хто сам кермує власним життям». Героїнею притчі стала черепаха, що народилася в барвистій долині серед очерету, де затишно і тепло, де повно поживи. Чудове життя: відпочивай, грійся на сонечку, ласуй комахами, коли захочеш, бо їх навколо кружляють цілі рої. Саме так і живуть усі її подруги, вони по дві-три сотні років ніжаться на сонечку, їдять комах, але згодом вже перестають тішитися своїм життям, бо за довгі роки їм обридає і їх ставок, і сонце, і місяць, і зорі. Але черепаха, про яку розповідає Іван Липа, виявилася зовсім не такою:

«Коли вдоволена, грілася проти сонця, — усе дивилася на далеку гору, де сідали орли ширококрилі. Звідти щоранку випливало в тихе повітря сонце тепле, а ввечері виходив місяць ясний. Там небесна блакить ніжно обнімала зелену верховину... І полюбила черепаха сонце і місяць, і блакить небесну, і забажала до нестями пізнати їх. Помандрувала в далеку, невідому путь...».

Її прагнення наблизитися до небесної блакиті і сонця виділило героїню притчі серед усіх інших черепах. Та вона вирішила піти далі заради своєї мети і вирушила у невідому далеку мандрівку. Її зовсім не зупиняло і не лякало незвідане, адже попереду її чекала вершина гори, на якій спочиває місяць та огортає блакить.

Але шлях до обраної мети виявився для відважної черепахи дуже довгим. Терплячи холод та голод, черепаха почала впадати у відчай, перестала вірити у свої сили. Хоч і бачила вона у своїх видіннях безжурне колишнє життя, але вони не змогли затьмарити яскравого сонця, повного місяця та небесної лазурі. Її ціль була вже так близько, і, нарешті, настала година завершення її мандрів. Коли вона опинилася на вершині гори, то перед нею виявилася така картина: «Холодне сонце стоїть високо-високо, світлий місяць сходить далеко-далеко, а блакить небесна аж за місцем і за сонцем...».

Черепаха подолала довгий шлях, щомиті, щохвилини боролася за своє життя, і раптом її очікував такий фінал мандрів! Але, незважаючи ні на що, життя черепахи було сповнене високим змістом, її мужнє серце переслідувало благородну ціль. На відміну від інших черепах, які народились і скінчили своє життя на одному місці, не зробивши і кількох десятків кроків уперед, наша героїня — справжній борець, який має невпинне прагнення досягти своєї мети, і цим заслуговує на справжнє захоплення. Я повністю на боці істинних борців, які переконані в тому, що життя повинне бути справжньою боротьбою.