Твір на тему: «Природа сміху у творах Г. Квітки-Основ’яненки та М. Гоголя»

+16

Відомий український письменник і драматург Г. Квітка-Основ’яненко своїм художнім словом захищав український народ і довів своїми незвичайно цікавими повістями «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Маруся» та іншими, що українська народна мова є не приреченим на зникнення діамантом, а засобом, за допомогою якого можна творити як серйозні та трагічні, так і зворушливі та комічні речі. Твори видатного українського прозаїка стали чарівним еліксиром для багатьох сучасників і врятували не одного з них від трагічної долі, яка спіткала ще одного відомого нашого співвітчизника — М. В. Гоголя.

Г. Квітці-Основ’яненку вдалося вивести українську літературу на всесвітній рівень не тільки за тематикою, а й за різноманіттям літературних жанрів. Письменник вивів свої твори за межі панівної у ті часи травестійно-бурлескної традиції, і зробив він це за допомогою відновлення зв’язку з традиціями національної культури. Це виявилося в його усвідомленні своєї особистості як виразника прагнень українського народу, його моральних і духовних цінностей.

Творчість Г. Квітки-Основ’яненка сповнена вдалим народним гумором і сміхом. Але частіше усього цей сміх стає «сміхом крізь сльози», бо письменник піднімає у своїх творах зовсім не гумористичні теми. Автор утверджує нові епічні форми дослідження реального життя українців, відкриває читачам нові шляхи пошуку ідеалу гуманізму, у яскравій формі розвиває усе, що потім передає наступним поколінням українських письменників. Твори Г. Квітки-Основ’яненка — це неповторне й гармонійне переплетіння найрізноманітніших стилів і жанрів.

Сучасні літературознавці поділяють творчість Г. Квітки-Основ’яненка на сентиментальні, реалістичні та бурлескно-реалістичні твори, і, хоча деякі з них містять викладення християнської моралі, усі вони сповнені яскравим гумором та влучним сміхом, який допомагав авторові у викритті найгірших вад тогочасного суспільства. Сам письменник вважав себе письменником-реалістом, бачив своїх героїв писаними з натури і завзято боронив свій реалізм. Слід сказати, що його творчість перегукується з творчістю не менш видатного письменника М. Гоголя.

Вершиною творчості М. Гоголя вважається поема-роман «Мертві душі», хоча не менш вражає своєю іронією, сатирою та гумором і комедія «Ревізор». У цих творах письменник майстерно зобразив узагальнену картину суспільно-політичного становища тогочасної Росії. Творчість М. Гоголя справила неабияке враження на українських письменників, зокрема на творчість Т. Шевченка, Є. Гребінки і Г. Квітки-Основ’яненки. Ці митці, як і М. Гоголь, узяли на своє озброєння сміх і гумор, який не тільки допомагав стверджувати моральні чесноти й ідеали, а й робив твори цих письменників більш цікавими і самобутніми.