Твір на тему: «Свята мати — джерело добра» за творами Т.Г. Шевченка

Ніжність, підтримка, турбота й безкрайня любов… Усі ці слова повністю характеризують оте найперше, відоме усім слово «мама». Мати для кожної дитини — це надійний захист, професійний психолог, добрий друг і хороший вчитель. Я в жодному разі не перебільшу, якщо скажу, що ненька — це найдорожча людина в житті усіх нас, адже тільки завдяки їй зараз ми можемо бачити цей світ і радіти життю. Тому багато письменників у своїй творчості писали про складну материнську долю, говорили про усі труднощі, які доводилося їм переживати, і які випробування витримувати. Але, мабуть, найкраще ця тема розкрита у творах геніального українського майстра слова Тараса Григоровича Шевченка.

Кобзар взагалі дуже часто згадував про важку долю простої жінки, дружини, а матері зокрема. Він возвеличував жінку, не соромився виражати їй подяку і захоплюватися нею. Тарас Григорович майстерно розкривав різноманітні типи жіночої долі: Катерину з однойменної поеми можна віднести до романтичного типу, мати-кріпачку з «На панщині пшеницю жала» і Ганну з «Наймички» — до реалістично-побутового, а Марію з однойменної поеми про Богородицю — до символічно-узагальненого. Тема материнства була важливою для Тараса Шевченка, тому читати без сліз твори про жінок, написані цим великим майстром, просто неможливо.

Особисто я просто захоплююсь неймовірною поемою «Наймичка». Доля Ганни складна і стражденна. Дівчина, будучи молодою, підкинула своє дитя старому подружжю, бо хотіла забезпечити своєму нащадку щасливе й безтурботне майбутнє. Сама ж, зрозумівши, що без сина не може, змушена була влаштуватися до Насті й Трохима наймичкою. Чесно кажучи, мене просто вражає сила волі Ганни. Проживши усе життя поруч зі своєю кровинкою, вона усіма силами намагалась не видавати те, що вона його рідна мати, бо життя свого нащадка ставила на кілька щаблів вище за власне. Тим не менш, Ганна старанно слідкувала за ним, тільки й знала, що намагалася підзаробити грошенят, щоб побалувати свого вихованця. Її любов передалася Маркові, той навіть іноді називав Ганну матусею, не уявляю, що у той момент творилося у душі та в серці бідолашної жінки. Лише в кінці свого важкого життя Ганна знайшла в собі сили сказати сину правду, зізнатися в тому, що вона його справжня мати. То чи не можна стверджувати, що мати — це справжнє джерело добра в цьому творі? Ту жінку, яка пожертвувала своєю гордістю, честю, власним життям, в кінці кінців, тільки заради того, щоб кожного дня бачити щасливі очі свого дитяти.

Не менш вражаючою є історія Марії з однойменної поеми. У ній Тарас Шевченко звернувся до Біблійної історії, наважився говорити про Святу Діву Марію, змалював її життя і життя її родини. Особливо яскраво висвітлене ставлення Марії до свого Сина. Марія дуже хвилювалась за нього, але завжди і у всьому підтримувала. Прикладом такого доброго ставлення може стати той випадок, коли жінка покинула все і пішла разом з Сином (коли той став пророком) аж до Голгофи, де, на жаль, Христа розіп’яли. Але Свята Марія не покинула віри в справу всього життя найріднішої людини, саме вона підтримала дух тих, хто вірив у Святе спасіння, саме вона надихнула їх словом до славетних дій і вчинків, саме вона втілила у них любов. Тому, без жодних сумнівів, Богородиця уособлює у поемі оте джерело добра, яке змінює увесь світ на краще.

Отже, жінка-мати у Шевченкових творах піднесена до рівня чогось надзвичайного, незамінного і надважливого, адже вона для письменника є символом чистоти і добра в усьому білому світі.