Твір на тему: «Батьки – мудрі, завжди розуму навчать»

+12

Найдорожчими у житті кожної людини є батьки, але, на жаль, вони не вічні. Батьків ми любимо всім серцем до кінця своїх днів. І якщо стосунки в сім'ї теплі і щирі, то це найвища цінність.

Батьки — найдорожче в житті кожної людини. Тому просто неприпустимо дарувати їм дрібнички, байдуже куплені в магазині чи в найближчому кіоску по дорозі додому. Ніколи не варто забувати про те, що кожен з батьків хоче відчувати турботу про нього своєї дорослої дитини, хоча може і не завжди це показує, а лише посміхається у відповідь. Адже батьки, які нас виховали, гідні найкращого подарунка, чи не так?

Батьки ... Люди, що дали нам життя, виховання, дах, їжу. Люди, які подарували нам своє життя, які свої роки віддали нашим примхам. Багато хто з нас не цінують цього, можуть підвищити голос, сказати щось, що ранить. Батьки... Святі люди... Ми їм зобов'язані всім! Своїм існуванням, своїми можливостями. Вони не спали ночами заради нас, вони працювали для нас, не покладаючи рук, вони лаяли нас і після, сидячи поруч, плакали через те, що змогли на нас підвищити голос.

Батьки... Дві найрідніші людини, дві світлі душі — тато і мама. Багато чого вони пережили заради нас, всупереч усьому прагнули до кращого життя, щоб ми не відчували необхідності ні в чому, щоб ми були ситі, одягнені, мали освіту, статус у суспільстві. Вони робили все це заради нас. А чи цінуємо ми це? Дякуємо ми їм за все, що вони пройшли заради нас?

Дехто вважає, що вони не зобов'язані своїм батькам: «ми ж не просили їх народжувати нас». Іноді я чую від людей, як вони ображаються на якийсь вчинок батьків. Чи маємо ми право так говорити? Ні! Щоб не сталося, вони найдорожчі люди, які поганого ніколи нам не побажають. Ми ображаємося на них через щось, говоримо, що вони не розуміють нас. А може вони не розуміють нас лише тому, що знають більше нас, випробували в житті більше і не хочуть, щоб ми оступилися. Батьки лише оберігають нас, тільки ми цього часто не цінуємо, ображаємося, роблячи їм боляче. Прийде час, і ми їх зрозуміємо, згадаємо наші вчинки і їхню реакцію. Зрозуміємо, чому вони нас лаяли, а не схвалювали наші рішення.

Ми часто нехтуємо словами батьків, вважаємо, що вони просто не знають, а насправді ж не знаємо ми, не розуміємо ми. І в якийсь момент життя ми все-таки зрозуміємо їх, переконаємося, що вони мали рацію. Головне — зрозуміти це вчасно і встигнути попросити вибачення, встигнути сказати цим людям, що любиш їх. Це буде для батьків найбільша винагорода — почути, як сильно дитина любить їх і цінує, побачити, що все, що вони робили, не безглуздо, що вони прожили життя не даремно. Батьки — мудрі люди, які завжди навчать нас розуму. А сенс їхнього життя — ми!