Твір-роздум на тему: «Способи самоствердження людини» за романом В.П. Підмогильного «Місто».

Валер'ян Петрович Підмогильний «Місто»

-1

Формування особистості — складний процес, у якому важливу роль відіграють виховання, освіта, оточення. Та, на мою думку, основним етапом у встановленні людини як особистості відбувається у вже свідомому віці, коли вона може самостійно обирати шлях, несе відповідальність за свої вчинки, визначає, що для неї краще. Людина самостверджується різними способами. Багато в чому вибір цих способів залежить від виховання людини, та головну роль відіграє сучасність, саме те, що впливає на людину в момент вибору. Самоствердження людини, як на мене, можна порівняти з підйомом людини на драбину, де з кожним кроком вона опиняється все вище і вище, проте це не означає, що одна зі сходинок не може виявитись хиткою і зламатись…

Степан Радченко, головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто», теж шукав своїх способів утвердитися суспільстві його сучасників у Києві. Можна прослідкувати деяку еволюцію (чи то деградацію) у тому, які способи формування своєї особистості він обирав. Письменник розробив цілий випробувальний термін на перевірку моральної стійкості героя свого роману.

Спершу Степану дали зрозуміти, що отримати все і одразу він не зможе, його спустили з небес на землю, переконавши, що йому потрібно стишити свої амбіції. Проте головний герой виявився не зі слабкодухих. Він вирішив довести не тільки оточуючим, а й собі, що він вартий, щонайменше, залишитись у великому місті. Почавши працювати над собою, Радченко почав із самоствердження себе, як людини наполегливої, відповідальної, цілеспрямованої.

Моральну відповідальність Степан Радченко ніс і за свої стосунки з жінками. Проте, як на мене, у цьому випадку він не зміг проявити себе з кращого боку. Його зверхнє ставлення, невизначеність у почуттях стали причиною постійних непорозумінь. Утвердитись, як любляча людина, і як той, хто вміє приймати чуже кохання, Радченко не зміг.

Та, почавши жити у місті, головний герой поступово почав підлаштовуватись під правила гри, які йому диктувало його оточення. Початкові його незалежність, нескореність ніби відійшли на задній план, у його характері почали переважати якісь непідтверджені пихатість, зверхність. Він зробив для себе висновок, що для того, щоб утвердитись в місті, не потрібно увесь час прикладати надзусилля, а потрібно бути більш хитрим і зухвалим. Як на мене, у цьому і була його помилка — обрати замість активної позиції бездіяльність. Він вирішив для себе, що досить вдосконалюватись, вирішив, що досить того, яким він став. Це і стало тією «сходинкою», що спочатку змусила його похитнутись на шляху самоствердження, а потім і взагалі зламалась, знищивши все надбане Радченком за час перебування у Києві.

Для чого людина прагне самоствердження? У ній говорить внутрішня потреба у впевненості. Степан Радченко прагнув створити певну концепцію уявлень про себе. На мою думку, йому не вдалося досягнути кінцевого результату. Самостверджуючись, людина повинна бути в постійному русі, має бути генератором ідей, а йому не вистачило сил і терпіння, життєвого досвіду. Коли ми обираємо способи самоствердження, завжди повинні розраховувати на власні сили, моральну підготовку і обирати тільки ті шляхи, які не заперечують власним життєвим принципам.