Твір на тему: «Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду»

+7

Немає жодної родини на світі, у котрій не було б непорозумінь чи сварок. У кожного свої особливості характеру, не буває такого, щоб усе було ідеально. Звичайно, трапляються ситуації, коли рідні між собою трохи сваряться, але згодом миряться, і все стає на свої місця. Але є страшні випадки, коли чи то брати, чи сестри, чи батьки з дітьми ніяк не можуть знайти між собою спільної мови.

Яскравим прикладом може слугувати соціально-побутова повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім`я». У творі зображується недосконалість людини, її характер, жадібність, егоїзм, заздрість. Автор порушив проблеми батьків і дітей, стосунків у родині, людської гідності та свободи. У родині Кайдашів завжди були сварки між собою. Брати дуже різнилися. Це видно навіть з їхнього вибору своїх дружин. Карпо обрав собі сварливу, грубу Мотрю, а от Лаврін ніжну, сором`язиву Мелашку. Старший брат був замкнутий у собі, а колись навіть дозволив собі підняти руку на свого батька. Не дуже цінував Карпо й матір: «Не так шкода мені матері, як шкода чобіт!» Лаврін — абсолютна протилежність брата: «Веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — усе подихало молодою парубочою красою». Хлопець зі своєю Мелашкою не піддалися родичам, не опустилися до їхнього рівня, майже не брали участі в родинних сварках. Прикро, що між братами також була ворожнеча за батькову землю: кому ж усе-таки Кайдаш віддасть більшу територію? Думаю, якби Лаврін та Карпо були мудрішими, то не сварились би через ту землю, жили б мирно родинами.

Не можу не згадати новели «Подвійне коло» з роману «Вершники» Юрія Яновського. Автор показує родину Половців у часи громадянської війни 1919 року. Юрій Яновський засуджує братовбивство й недотримання закону народної моралі «тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». На Півдні України мало не водночас сходяться загони різних ідеологічно-політичних угруповань: денікінці, петлюрівці, махновці, червоноармійці. Усі командири цих загонів — брати Половці, сини однієї матері й батька. Примарні ідеали захопили хлопців, брати забули, що в них тече одна кров, а матір чекає вдома кожного з них. Найстрашніше те, що всі вони заради своїх ідей убивають один одного. Хлопці мають на думці лише політичну ідею, зник родинний зв`язок. Автор змальовує страшні картини війни, байдужість, жорстокість, злість братів. Куля Панаса «вибила Оверкові мозок на колесо». На жаль, Панасові слова виявилися правдивими: «От бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть». Я вважаю, брати були недостатньо сильними й мужніми, щоб вистояти перед вибором родини чи ідеї.

Отже, ми переконалися, що лише тоді, коли в сім`ї буде злагода — роду не буде переводу. Усе будується на щирості, взаєморозуміння, довірі. Будьмо добрішими один до одного — тоді буде злагода в родині, а згодом і в усьому світі!