Твір на тему: «Ми є. Були. І будем ми. Й вітчизна наша з нами»

Іван Павлович Багряний «Тигролови»

+1

Могутнім відгомоном сивої давнини лунають слова великого українського письменника Івана Павловича Багряного: «Ми є. Були. І будем ми. Й вітчизна наша з нами. Ми є. Були. Не вмремо ми. Й не будемо рабами!». Ці рядки були вибиті на надгробному камені письменника, що вкотре доводить нам його безмежний патріотизм і віру в рідну країну. Той, хто вже знайомився з його творчістю, неодмінно прочитав пригодницький роман «Тигролови», темою якого є зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі. Головним героєм твору є Григорій Многогрішний — гідний правнук славетного гетьмана Дем’яна Многогрішного, який успадкував найкращі чесноти від свого великого родича. В образі Григорія є чимало символічного, що передано завдяки художнім деталям, використаних автором. Можна сказати, що головний герой роману є прототипом самого письменника, адже свого часу доля не була ласкавою до Івана Багряного, і йому довгі роки довелося прожити в еміграції. Таким чином, проблема любові до рідної країни на чужині є надзвичайно близькою для письменника. Він казав: «Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі й виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником... Я не просто писав, я — жив і упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів».

З упевненістю можна сказати, що Григорій Многогрішний перейняв у свого творця безмежну любов до свободи, відданість Батьківщині та бажання боротися за правду та свої переконання, не піддаючись життєвим труднощам. Девізом головного героя роману були такі слова: «Ліпше вмерти, біжучи, аніж жити, гниючи». Це гасло справжньої волелюбної людини, патріота, що не бажає коритися гніту та жити в чужій неволі. І не важливо, живеш ти на Батьківщині чи життєві обставини змусили тебе опинитися за її межами — ти будеш гідним сином свого рідного краю, якщо плекатимеш у серці любов до батьківського дому, пам’ятатимеш пісню материнську, мову солов’їну, і за потреби станеш на їхній захист.

Якщо кожна людина керуватиметься подібними переконаннями, то це буде вічний і вільний народ з несхитною вірою у власну незнищенність. У кожному творі Івана Павловича Багряного присутнє бажання бачити свою країну вільною, квітучою та щасливою. Така творчість сприяє духовному налаштуванню читачів та їхньому усвідомленню себе в ролі синів своєї Батьківщини.