Твір на тему: «Шевченко на Косаралі»

Наприкінці липня 1848 року Аральська описова експедиція, очолювана Олексієм Бутаковим, прибула на острів Косарал. Два роки солдатчини провів на Косаралі відомий український поет, художник — Тарас Григорович Шевченко. Він відправлявся в експедицію як маляр: мав робити замальовки та ескізи. Найвідомішими художніми роботами митця, виконаними на Косаралі, є «Місячна ніч на Косаралі», «Шхуни біля форту Косарал» та «Укріплення Косарал взимку».

Після довгого плавання Кобзар із радістю ступив на берег — відразу ж і засмутився. Сподівання отримати з України листа згасла, розлетілася вщерть:

І знов мені не привезла
Нічого пошта з України…
За грішнії, мабуть, діла
Караюсь я в оцій пустині…

В експедиції Тарас Шевченко робив не лише планові замальовки, також через пензлі та олівці він висловлював свою приязнь до казахського народу. Відомими є його малюнки «Казахи біля вогню», «Казахський хлопчик розпалює грубку», «Казах на коні».

Зимувати на Косаралі виявилося тяжко: люті морози не давали спокою. Незважаючи на це, зимівля 1848-1849 року була найпродуктивнішою за увесь час перебування в експедиції: Тарас Григорович написав близько 70 поезій, у яких зміг передати тугу за Батьківщиною, самотність і відчай, почуття поневоленості.

Час від часу Шевченка разом з експедицією відправляли до Раїму. Нарешті, 22 вересня 1849 року дослідники остаточно повернулися на Косарал. Нудьга постійно намагалася затягнути митця у свою павутину, єдиною зброєю було написання віршів:

Мов за подушне, оступили
Оце мене на чужині
Нудьга і осінь. Боже милий!
Де ж заховатися мені?
Що діяти? Уже й гуляю
По цім Аралу, і пишу,
Віршую нищечком, грішу,
Бог зна колишнії случаї
В душі своїй перебираю
Та списую…

Підступні люті морози крокували вздовж Косаралу, залишаючи Шевченка на самоті зі своїми поезіями. Страшенна нудьга не стала причиною відсутності натхнення — у цей період Кобзар написав близько чверті усіх своїх творів. Найвідомішими є «Царі», «Марина», «Сотник», «Заступила чорна хмара», «Ну що б, здавалося, слова», «Буває, іноді старий…».

Великий Кобзар пройшов усі випробування, дані йому долею, й Аральська експедиція не була винятком. Тяжкі умові не змогли зруйнувати міцний поетичний стержень, нудьга та самотність не зуміли побороти талант і любов до мистецтва — Тарас Григорович Шевченко, навіть перебуваючи в засланні, не полишив свого покликання.