Твір на тему: «Мої враження» від трагедії «Сава Чалий»

Іван Карпович Карпенко-Карий «Сава Чалий»

Проблема відступництва дуже актуальна для нашої країни сьогодні. Через політичні події, які ось уже більше року розгортаються на території України, слід було б глибше та детальніше вивчити це питання та поглянути на нього з різних боків.

Однією з історичних особистостей, на помилках якої сучасне покоління може повчитися, якщо піднімати тему відступництва, є Сава Чалий — ватажок гайдамаків, який жив у вісімнадцятому столітті. Вчинок Сави не раз був провідною темою у творах мистецтва. Його використовували Микола Лисенко, Микола Костомаров. Та й народних історичних пісень про цього чоловіка створено чимало. Але Іван Карпенко-Карий спробував показати характер Чалого та мотиви його вчинків під іншим кутом, донести до читача думку про те, що, можливо, Сава — лише жертва обставин.

Особисто я побачила в головному героєві трагедії яскраву особистість, сильного чоловіка, люблячого батька. Мене здивувало, як письменник передав тонку, ледве вловиму грань переходу від одних поглядів до зовсім протилежних. До того ж і в одному, і в іншому випадку Сава був упевненим, що його ціль не змінилася, а інакшими стали лише способи її досягнення.

Цікавими, як на мене, є стосунки Чалого та Шмигельського. Я так і не змогла зрозуміти, чи холоднокровно виконував шляхтич наказ Потоцького, чи справді пройнявся ідеями ватажка гайдамаків і став його щирим другом.

Адже, з одного боку, Шмигельський все-таки збив Саву з наміченого шляху й привів до Потоцького на службу, зробивши свого друга зрадником у очах народу та войовничих гайдамак.

З іншого ж боку, він підтримував ідеї Чалого щодо миру в Україні, свободи та рівності людей, навіть узяв собі ім’я на український манер, став називатися Іваном Найдою.

Проте так як ці переконання сходилися із інтересами панства (Шмигельський полював на гайдамаків разом із Савою), то чи можна назвати його справжнім другом та бути впевненим, що він не виконує все-таки наказ Потоцького? Виходить, що шляхтич лише зіграв на почуттях славного воїна, скориставшись моментом слабкості та невизначеності в діях останнього, підкупивши його.

Але, я вважаю, що Сава не зраджував своїм ідеалам. Він свято вірив у те, що своїми діями він допоможе народові, хоч і помилявся. Тому, я не вважаю Чалого зрадником і відступником, а людиною, яка лише шукала різні шляхи досягнення своєї цілі.

Крім того, значну роль у виборі ватажка гайдамаків зіграла Зося. Адже її очі причарували чоловіка, і як би він не намагався придушити в собі нове почуття, обіцянка Шмигельського заручити Саву із дівчиною не могла не схилити Чалого на бік шляхти. Мені сподобалося, як Сава оберігав та турбувався про Зосю та їхнього сина. А на фоні сімейного життя Яворського та пані Качинської кохання головного героя і його обраниці виглядає особливо романтично та опоетизовано.

Таким чином, п’єса «Сава Чалий» дуже мене вразила. Я побачила в головному героєві трагічну особистість. Він не зміг самотужки справитися зі своїми проблемами, тому прийняв пропозицію підступного Шмигельського. Але, на мою думку, Сава все ж залишився вірним українському народові та своїм цілям.