Твір на тему: «Які суспільні вади розкрито у п’єсі «Мина Мазайло?»

+4

Микола Куліш — видатний український письменник і драматург, творча діяльність якого прийшлась на початок XX століття. Завдячуючи гострим, художньо довершеним творам автор здобув визнання не тільки в рідній країні, а й далеко за її межами. Творчий спадок М. Куліша відзначається рельєфним різьбленням характерів персонажів, емоційною напруженістю, актуальністю і гострою проблематикою.

У другому десятиріччі ХХ століття актуальною була тема міщанства, адже представники цього прошарку суспільства намагалися будь-що пристосуватися до життя в новому суспільстві і влізти до керівних посад нової влади. Не менш болючим для українців було питання українізації молодої республіки. Ця проблема розкривається драматургом у п’єсі «Мина Мазайло».

Головний герой п’єси — українець Мина Мазайло, який щоб отримати доступ до «вищого світу», вирішує відректись від усього, що пов’язує його з українським народом: традицій, мови і навіть прізвища, яке здається йому якимось «диким, страшним, як віспа на житті». Підтримують його і дочка Рина, і жінка, і тьотя Мотя, яки приїхала у гості з Курська. Не до вподоби йому ні українська мова, ні українці. Мина каже так: «Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і не шевченківської, а української, і це — наша малоросійська трагедія». Але, зрозуміло, що трагедія полягає зовсім не в цьому, а в тому, що такі, як Мина Мазайло, живучи на українській землі, вважають українську мову і саму Україну непотрібними.

Зовсім іншим автор зображує сина головного героя — Мокія. Він поважає і любить рідну мову, для нього вона — майже все, він завжди мав під рукою українські підручники і словники. Мокій з гордістю каже: «Я українець!».

Абсурдним є відмова Мини Мазайла від рідної історії, культури і мови, а значить, і зречення від Батьківщини. Такою ж є і поведінка Мокія, який не приймає нічого навкруги, крім істинно українського. Саме ці проблеми і порушує М. Куліш в п’єсі «Мина Мазайло». Цікаво, що вони залишаються актуальними і в наш час, коли українська мова широко вживана в навчальних закладах і державних установах; час, коли окремі наші співвітчизники знову кидаються в крайнощі.

М. Куліш застерігає нас: неможливо відкинути українську історію, мову і культуру, усі здобутки нашого народу, бо це — наша гордість. Але так само треба залишатися терплячими до інших поглядів і думок, адже людина завжди повинна залишатися людиною. Я впевнений, що до порад відомого українського драматурга М. Куліша потрібно прислухатися кожному з наших співвітчизників.