Твір на тему: «Хто із героїв повісті «Кайдашева сім’я» найбільше мене вразив?»
Одним з найяскравіших образів у повісті Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я» є образ Мелашки. Ця дівчина спочатку разюче відрізнялася від вічно невдоволеної Кайдашихи та завзятої Мотрі. Малашка була романтичною і лагідною натурою з ласкавим серцем і поетичною душею. Дівчина була «молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава», «брови чорні, очі карі — любо подивиться; личко, як калина».
Коли Мелашка почала зустрічатися з Лавріном, вона розквітла, немов яскрава квітка у чистому полі, але коли одружилася зі своїм коханим, її життя перетворилося на справжнє пекло. Свекруха була вороже налаштована проти невістки і не давала Мелашці спокою. Нещасна була змушена мовчки терпіти всі підступи Кайдашихи: «Молода Мелашка, вкинута в чуже село, між чужі люди, не сміла нічого говорити проти свекрухи і мовчки робила все, що загадувала свекруха». Дівчина була повною протилежністю другій невістці — Мотрі, яка «була не з таківських, щоб комусь покорятись». Мелашці дуже важко жилося в родині свого чоловіка, і хоча заради коханого Лавріна вона усе терпіла, і її терпіння було не безкінечним.
Якось напередодні свята Великодня разом з іншими прочанами з їхнього села Мелашка відправилася до Києва одговітись у Лаврі і вирішила там залишитися: «Не вернуся додому, зостанусь тут, що Бог дасть, а потім що буде, те й буде». Та доки Мелашка залишалася у Лаврі, її серце дуже боліло за чоловіка, бо вона сумувала за Лавріном і дуже його любила. Тож коли вини з Лавріном зустрілися у Києві, куди він разом з Кайдашихою вирушив на пошуки Мелашки, та одразу ж кинулася у обійми свого чоловіка і забула про всі суперечки.
Після повернення до села життя Мелашки набагато полегшилося, бо свекруха її майже не чіпала і не так часто докоряла невістці. Невдовзі народилася дитина і здавалося, що спокійному життю молодих вже нічого не могло заважати. Але сварки і чвари, які майже щодня відбувалися між Кайдашихою і Мотрею, не обходили стороною і Мелашку. Вона була змушена реагувати на них і поступово стала такою ж егоїстичною і дріб’язковою, як і інші жінки в родині Кайдашів. З часом в майстерності сваритися дівчина вже не поступалася Мотрі.
Але чому ж Мелашка стала такою, як Мотря і стара Кайдашиха? Куди ж поділися духовна краса, романтичність, вразливість і щирість дівчини? Саме такі питання виникають, коли помічаєш, як змінилася дівчина наприкінці оповіді. Вся справа в тому, що за мету у своїй повісті Іван Нечуй-Левицький ставив не зображення типової української сім’ї, а застереження від того, що невміння дійти згоди і роз’єднаність шкодить стосункам не тільки в родині, а й у суспільстві. І для яскравого прикладу автор зобразив Кайдашеву сім’ю, членом якої була і Мелашка, — персонаж, який найбільше мене вразив.