Твір на тему: «Весела педагогіка від Олега Чорногуза»
Олег Чорногуз — журналіст за фахом і талановитий письменник-гуморист за покликанням. Він створив цілу галерею неповторних сатиричних персонажів, часом кумедних, а часом неприємних. Упродовж довгого часу митець очолював редакцію всеукраїнського гумористичного і сатиричного журналу «Перець». Про його талант як гумориста свідчать численні премії і нагороди. Серед творчого доробку О. Чорногуза багато літературних збірок: «Веселі поради», «Сіамський слон», «Портрет ідеалу», «Моральна підтримка» та багато інших, не менш цікавих книжок. Його твори перекладені більш ніж двадцятьма мовами.
Одна з найцікавіших книжок О. Чорногуза — «Веселі поради». Це збірка «досвідченого порадника», в якій розповідається про те, як потрібно вести себе у тій чи іншій ситуації. Наприклад, «досвідчений порадник» може сказати, як поводитися в кіно: «Оскільки це важливе питання випустили з планів своєї роботи товариші з кінофікації та працівники культури, я — на громадських засадах, зрозуміло, — вирішив цю місію взяти на себе. Моя перша порада: як тільки ви зайшли до кінозалу, негайно сядьте. Бажано — на своє місце. І, звичайно, в своєму ряду. Тоді зніміть шапку (якщо ви її носите), скиньте пальто чи плащ і покладіть на спинку стільця, що попереду вас. Якщо товариш чи товаришка безцеремонно почне лягати на ваш одяг, зробіть йому (їй) зауваження. Бажано голосно. У кінозалі завжди треба розмовляти дуже голосно, бо інакше вас не почують».
Та це тільки початок веселих порад щодо поводження у культурних місцях. Далі через «досвідченого порадника» — свого ліричного героя, автор радить поводитися так, як цього не треба робити ні в якому разі: голосно коментувати те, що відбувається у фільмі, їсти прямо у залі бутерброди з сиром, ковбасою або салом, причому, бажано з часником. А коли інтелігентним і добропорядним глядачам така поведінка глядача набридне і коли порушника спокою та тиші винесуть на вулицю, можна їм услід кинути зверхньо такі слова: «Ну й народ, пішов! Не народ, а дикуни. Гуни! Половці! І коли вони вже навчаться поводитись у кіно, як люди?». І тут же автор підсумовує все вищесказане одним фінальним рядком: «А й справді — коли?».
Як би ми не ставилися до сатиричних і гумористичних творів Олега Чорногуза, але тільки письменник такого масштабу, як він, може про себе сказати: «Всі мої романи — це осколок дзеркала епохи. Загалом я люблю писати про те, що добре знаю. Дуже допомагає журналістський досвід. Адже найкращі мої життєві університети — тисячі листів читачів до редакції «Перцю».