Твір на тему: «Князь Святослав – мудрий державний муж» за романом С. Скляренка «Святослав»

-3

Князь Святослав прожив менше тридцяти років, але навіть за такий короткий час він став видатною особистістю. На незвичайно насичене життя цієї історичної фігури звернув увагу талановитий український письменник Семен Скляренко. Він провів велику дослідницьку роботу, зіставив багато історичних фактів і проаналізував їх. Результатом цієї роботи став його роман «Святослав». У творі князь – видатний полководець, мудрий державний керівник, досвідчений політик і хоробрий воїн.

Під час правлення князя Святослава мали зіткнутися інтереси Київської Русі і Візантії. Каменем спотикання у відношеннях двох могутніх держав були Поволжя, Причорномор’я і Крим. Ці болючі політичні питання вирішити суто дипломатичними засобами було вже неможливо. Отже військовий конфлікт хоча й розвивався повільно, але був невідворотнім. У конфлікт поступово втягувалися різні народи і племена. Саме в цей час на політичній арені і з’явився князь Святослав, який швидко став одним з найактивніших учасників важливих історичних подій.

Багато сторінок свого роману С. Скляренко присвятив захопленому змалюванню головного героя. Автор підкреслював незаперечний авторитет князя Святослава серед своїх дружинників. Він відрізнявся демократичними поглядами і завжди поводився з товаришами по зброї як простий воїн. Завдяки цьому дружинники були готові йти за Святославом у найжорстокіші битви, не менш любили князя й інші співвітчизники.

С. Скляренко розумів, що справа письменника, який пише історичні твори, надзвичайно важка. Адже потрібно відчути усю глибину драм і конфліктів тієї епохи, яку треба відтворити у творі. Але С. Скляренко зробив більше: він спробував зрозуміти, який вплив ті чи інші події мали на майбутнє. Автор зазначав, що в ті часи вирішувалася доля багатьох поколінь і народів, адже князь Святослав розумів, що Русь повинна перемогти за будь-яку ціну, бо тільки за цих умов найближчі народи отримають спокій і мир, а Київська Русь стане настільки могутньою, що їй вже не завадить ніяка ворожа сила.

Вирішальна битва між руським і візантійським військом почалася рано вранці. Візантійський імператор був впевнений, що у цій битві руське військо буде повністю знищене. Але візантійцям у цьому двобої дістався непохитний противник. Усвідомлюючи свою відповідальність за долю Батьківщини, князь проголосив: «Станемо ж твердо, дружино, не посоромимо Руської землі. Я піду перший із вами».

Князь Святослав, який ніби ожив у романі Семена Скляренка, постав перед нами як відданий патріот своєї держави. Він бажав добра і могутності рідній країні. Та головне, що Святослав був щирий у своїх почуттях, і це – головний сенс цікавого екскурсу в далеке минуле, майстерно представлений талановитим письменником.