Твір на тему: «Дубровський» - любовний і соціальний роман

+3

Роман О.С.Пушкіна «Дубровський», один з основних творів класичної російської літератури, був створений у 1832-1833 роках. Час, який в ньому відображується – початок XIX століття. Пушкін описує побут і життя російського провінційного дворянства, звичаї того часу. Два світу – поміщицький і селянський – протиставлені один одному.

Провінційний поміщик Володимир Дубровський через самодурство і деспотизм сусіда, знатного боярина Троєкурова, втративши батька Андрія Гавриловича, втрачає і маєток – Кістенівку. Його незаконно отримує Троєкуров. Дубровський – дворянин, офіцер, позбавлений даху над головою, і його честь ображена.

Селяни Дубровського готують бунт, і Володимир, керований почуттям помсти та будучи в хороших відносинах зі своїми селянами, очолює заколот. Помста стає соціальним протестом. Образ молодого Дубровського ідеалізовано, він бачиться нам борцем за справедливість. «Шляхетний розбійник» Володимир Дубровський розумний, хоробрий, добрий, красивий. Його боротьба за правду і любов до Маші Троєкурової не залишає читачів байдужими.

Усі вчинки героїв роману обумовлені часом, у якому вони живуть. Пушкін зачіпає в своєму творі гостре питання взаємовідносин селян і поміщиків. Створивши яскравий образ самодура Троєкурова, автор показує у всій повноті картину поміщицького гніту. «Старовинний побут російського дворянства в особі Троєкурова зображений з найжахливішою вірністю», - так писав про роман В. Г. Бєлінський. «Важко знайти в російській літературі більш точну і живу картину, ніж опис побуту і звичок великого пана», - зазначав М. Г. Чернишевський. Пушкін позначає прізвищем приналежність Троєкурова до знатного роду. Знатність, багатство і зв'язки були на боці Троєкурова. Він зневажає дрібнопомісних дворян, жорстокий з селянами, які говорять, що собакам Троєкурова живеться краще, ніж кріпакам. Ось тому й не хочуть селяни Кістенівки потрапити до нього в кріпаки.

Коваль Архип проти бажання Володимира розправляється з судом, призначеним для передачі маєтку Троєкурову; прикази гинуть у вогні, а Архип рятує з полум’я кішку. За вдачею він добрий, але його терпіння, як і терпіння всього селянства, не безмежне. Чим сильніше гніт поміщика, тим більше зріє у кріпаків думка про бунт. Пушкін показує, що народ не пасивний, а теж обурений беззаконням.

Дубровський же керується тільки думкою про помсту, він не однодумець кріпаків. Володимир хоче помститися Троєкурову за образу батька. Тут автор показує нам не сам бунт, а його передумови. Автор описує долю бунтаря, на яку вплинуло беззаконня. Піти у розбійники Володимир був змушений, він бунтар мимоволі.

У «Дубровському» громадські, соціальні явища важливіше історичних. Літературознавець Г. П. Макогоненко писав: «Дубровський кинув виклик середовищу. При цьому неважливо, що конкретний історичний шлях Дубровського ні є виходом, який би приніс порятунок . Протест Дубровського – єдина форма його самозахисту і самоствердження себе як особистості , яка не хоче злитися з світом Троєкурових».

Зміни у долі Дубровського не тягнуть за собою еволюцію характеру, і це автор вважає однією з головних причин його поразки. Найкращі раптові і різкі повороти в долі героя не міняють сутності його характеру – це ще одна з причин його поразки. У підсумку Дубровський виявляється жертвою. Він чужий селянству, опинився поза законом, поза кохання, він не може повернутися до колишнього свого положення і продовжити нормальне існування.