Твір на тему: «Я знаю все, та тільки не себе» за твором Ф. Війона «Балада прикмет»

Творчість видатного французького поета Франсуа Війона належить до епохи Відродження. Для митців того часу актуальними були не лише пізнання навколишнього світу, а й сутності людини в мінливому житті.

Франсуа Війона вважають неперевершеним майстром французьких балад. До цього жанру зверталися багато письменників з різних куточків світу, але саме Війону вдалося залишити нащадкам повнозвучні і новаторські зразки неповторних за своєю поетичністю балад. Завдяки творчості цього талановитого митця у французькій літературі з’явилися певні характерні риси балад. Це і рефрени (повторення рядків), і наявність обов’язкових трьох строф, і оповіді від першої особи, і безпосередні звертання до читачів. Яскравий приклад такого твору — «Балада Прикмет».

Ліричний герой цієї балади — звичайна людина, добре обізнана з різними гранями життя. Проте, коли уважно читаєш цей твір, приходиш до висновку, що герой балади не такий вже й простий, адже він добре засвоїв заклик відомого давньоримського філософа Цицерона «Пізнай самого себе». Балада побудована на анафорі «я знаю», яка акцентує увагу на особливому ставленні героя до навколишнього світу, на його внутрішній зосередженості.

За традицією оповідь у баладі ведеться від першої особи, її герой постає перед читачами гарним знавцем життя, він знає, «скільки крихіток в окрайці хліба», знає «смерть, що нищить все довкола», знає «книги, істини, чутки» і «літопис далеких днів», він обізнаний майже у всьому. Використовуючи протиставлення та іронію, автор показує, що ліричний герой балади бачить і знає значно більше, адже йому відомо про те, що «багатіям і тепло, й сухо», що вони часто бувають «глухими» і їм «не до тебе».

У баладі іронічно звучать попередження про те, що героєві відомі навіть речі, на перший погляд непотрібні. Наприклад, він знає, «що у принца на обід», «як рум’яняться старі жінки», «хто працює, а хто ні». Все ці знання — знання про навколишнє життя. Герой постійно знаходиться у гущі цього життя, знаходиться серед ницих і освічених, серед багатих і бідних. Але повторення одного рядка — «Я знаю світ, та тільки не себе» говорить про те, що ліричний герой добре знає навколишній світ, а самого себе пізнати не може. Устами ліричного героя поет закликає читачів до зміни і активного пізнання навколишнього світу, але пізнання через самого себе.

Отже, саме Франсуа Війон увів у баладу конкретні звернення до внутрішнього світу ліричних героїв. Тим самим він міг показувати глибокий гуманістичний сенс своїх поетичних творів. З часом це стало характерною ознакою творів епохи Відродження.