Твір на тему: «Архілох – воїн, аристократ, поет-лірик»

+7

Давньогрецький поет Архілох був сином рабині та аристократа і народився на острові Парос, він прожив сповнене небезпек бурхливе житя. Він об’їздив чимало країн, як найманець приймав участь у численних військових сутичках. Тому він добре знав ціну війні, людському життю і миру.

Архілох стояв біля витоків класичної декламаційної лірики. Більшість його віршів були написані елегійними двовіршами, хореями і ямбами. Сучасники поета сприймали його як поета нового типу, який протистояв гомерівським традиціям епічних художників літературного слова. Майже у всіх поетичних творах Архілоха присутні полемічні зауваження автора. Як справжній ліричний поет, він виступав від свого імені, висловлював особисті думки і почуття, спирався на власний життєвий досвід, навіть у тому випадку, коли його думки були протилежними тим, що були притаманні традиційному епосу.

Попередники Архілоха найчастіше темами своїх творів обирали Батьківщину, героїзм, військову звитягу і високе становище. Однак поета-новатора не вабили військові почесті, особливе становище та багатство:

«В думках не Гігес, що багатий на скарби.

Мене не мучить заздрість, не дивуюся

З діянь богів я, влади царської не жду:

Далеко дуже все це від очей моїх».

Архілох виступав проти простого споглядання воїна, адже таке відношення могло завадити розумінню його душі:

«Не люблю вождя ставного, що, мов жінка, м'яко йде,

Що пишається волоссям – плеканим, укладеним,

Хай приземкуватий буде, коренастий, – тільки б він

По землі ступав несхитно, тільки б мужнє серце мав».

Ці думки поета відрізнялися від думок сучасних йому митців, хоча Архілох і не заперечував користі зображення справжнього воїна, яким був і сам. В одному з віршів він писав:

«Хліб мій на списі замішаний, теж і вино я на списі

Маю ісмарське, і п'ю, опершись на списа».

У своїх поетичних творах Архілох закликав не забувати про ритм життя, в якому невдачі чергуються з успіхом, а багатство може змінитися злиднями, закликав мужньо терпіти удари долі. Як і для інших поетів того часу, для нього влада богів була незаперечною, але він закликав людей розраховувати на власну силу духу і не забувати про неї. Покладався поет і на власне серце. В одній зі своїх найкращих поезій Архілох писав:

«Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять —

Ти ж відважно захищайся, з ворогами поборись».

Він вважав, що до життя треба ставитися по-філософські. Зазнавши поразки, слід стримувати плач і сумувати на самоті, а перемігши – не хвалитися перемогою відкрито. Якщо є радість – не треба занадто радіти, а у нещасті – не слід понад міру сумувати. Але головне для поета було вміння пізнавати зміни в людському житті.