Твір на тему: «Архілох – воїн, аристократ, поет-лірик»
Давньогрецький поет Архілох був сином рабині та аристократа і народився на острові Парос, він прожив сповнене небезпек бурхливе житя. Він об’їздив чимало країн, як найманець приймав участь у численних військових сутичках. Тому він добре знав ціну війні, людському життю і миру.
Архілох стояв біля витоків класичної декламаційної лірики. Більшість його віршів були написані елегійними двовіршами, хореями і ямбами. Сучасники поета сприймали його як поета нового типу, який протистояв гомерівським традиціям епічних художників літературного слова. Майже у всіх поетичних творах Архілоха присутні полемічні зауваження автора. Як справжній ліричний поет, він виступав від свого імені, висловлював особисті думки і почуття, спирався на власний життєвий досвід, навіть у тому випадку, коли його думки були протилежними тим, що були притаманні традиційному епосу.
Попередники Архілоха найчастіше темами своїх творів обирали Батьківщину, героїзм, військову звитягу і високе становище. Однак поета-новатора не вабили військові почесті, особливе становище та багатство:
«В думках не Гігес, що багатий на скарби.
Мене не мучить заздрість, не дивуюся
З діянь богів я, влади царської не жду:
Далеко дуже все це від очей моїх».
Архілох виступав проти простого споглядання воїна, адже таке відношення могло завадити розумінню його душі:
«Не люблю вождя ставного, що, мов жінка, м’яко йде,
Що пишається волоссям — плеканим, укладеним,
Хай приземкуватий буде, коренастий, — тільки б він
По землі ступав несхитно, тільки б мужнє серце мав».
Ці думки поета відрізнялися від думок сучасних йому митців, хоча Архілох і не заперечував користі зображення справжнього воїна, яким був і сам. В одному з віршів він писав:
«Хліб мій на списі замішаний, теж і вино я на списі
Маю ісмарське, і п’ю, опершись на списа».
У своїх поетичних творах Архілох закликав не забувати про ритм життя, в якому невдачі чергуються з успіхом, а багатство може змінитися злиднями, закликав мужньо терпіти удари долі. Як і для інших поетів того часу, для нього влада богів була незаперечною, але він закликав людей розраховувати на власну силу духу і не забувати про неї. Покладався поет і на власне серце. В одній зі своїх найкращих поезій Архілох писав:
«Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять —
Ти ж відважно захищайся, з ворогами поборись».
Він вважав, що до життя треба ставитися по-філософські. Зазнавши поразки, слід стримувати плач і сумувати на самоті, а перемігши — не хвалитися перемогою відкрито. Якщо є радість — не треба занадто радіти, а у нещасті — не слід понад міру сумувати. Але головне для поета було вміння пізнавати зміни в людському житті.