Твір на тему: «Артюр Рембо – «бунтівний геній»

+8

Творча діяльність та життя Артюра Рембо було суперечливим та швидкоплинним. Він, як яскрава комета, промайнув на обрії символізму та залишив після себе яскравий зоряний слід, не розгаданий й досі. Але, як казав Й. Мандельштам, дуже важко йти по зорях до Рембо, це нелегке завдання для душі. За часи своєї творчої діяльності Рембо зумів пережити знаменну творчу еволюцію, динамічну і стрімку, яка чітко розділилася на три етапи.

Артюр Рембо був розчарований життям, але сенс буття він прагнув знайти через поетичну творчість, він шукав нові її можливості і нові межі. Мабуть, якби йому не вдалося відкрити цю теорію, він зовсім би кинув писати. Рембо прагнув знайти таке слово, яке було б доступне усім читачам, крім того, він критично відносився до теорії ясновидіння в поезії. Рембо щиро вірив, що настане час мови, яка вбере в себе всі кольори, звуки і запахи. Ця поезія поєднає в собі найважливіші думки сучасності і примусить рухатися вперед.

Метою поетичної творчості Артюра Рембо було досягнення дивовижного розладу почуттів, які межували з галюцинаціями. Його поезії нагадують нестяму, під час якої устами поета промовляє якесь дивовижне божество. У поета цим божеством була інтуїція і підсвідомість. У своїх поетичних творах він відображував видіння і видива, які виникали у нього під час досягнення невідомого, навіть втративши глузд і не розуміючи зміст та сенс своїх видінь.

Звук і колір у творчості Артюра Рембо гармонійно пов’язані. Асоціація між слуховими і зоровими враженнями, фізична шкала кольорів у поезіях Рембо принципово відрізняються від звукової шкали типових ліричних творів тогочасних поетів.

Найяскравішим прикладом творчості Артюра Рембо є цикл його поезій під назвою «Осяяння». Слід зазначити, що за своє життя талановитий поет випустив тільки одну книгу віршів у прозі під назвою «Сезон у пеклі» і кілька поезій. Книга стала справжнім криком душі, зневірою у життя, зойком людини, яка вже не розраховувала на чиюсь допомогу і кликала когось невідомого у всесвіті. «Приходьте всі, навіть маленькі діти, щоб я зміг втішити вас, роздати вам своє серце, прекрасне серце! Прийдіть, бідаки, робітники! Я не хочу молитов, вистачить мені вашої довіри, вона дасть мені щастя». Артюр Рембо до життєвого експерименту підійшов з граничним словом: порожнеча – це внутрішнє спустошення і кінець…