Твір на тему: «Філософія життя і поезії О. Блока»

+4

Найбільш плідним стимулом творчості Блока в його розвитку, поглибленні та вдосконаленні було те, що поет, який думав «тільки про велике» (розуміючи під «великим» людяність і єдність зі світом), сприймав «велике» в його нерозривному зв'язку з усією реальністю і безпосередністю своїх почуттів і переживань, а тому навіть найбільш великі і найбільш високі пориви ніколи не носили у нього суто умоглядного і відстороненого характеру, поставали у своєму зв'язку з світом найглибших і сокровенних переживань людини.

Те ж саме слід сказати і про ті специфічні особливості творчості Блоку, в яких він проявив себе як той майстер і новатор, чиї твори є незрівнянною цінністю руської поезії. Поет надавав найістотніше значення не тільки задумам, які лягали в основі його творів, а й усім засобам їх художнього втілення.

В одному з листів до найвеличнішого артиста епохи — К. С. Станіславському — Блок говорив, що «темі про Росію» він присвятив «свідомо і безповоротно» все своє життя, а разом з тим підкреслював, що в його зізнаннях і прагненнях немає ні тіні «публіцистичного нехлюйства», що він ні в якому разі не хоче забувати «форму» для «змісту», нехтувати «математичною точністю, найсуворішим шліфуванням дорогоцінного каменю...»

«Форма — плоть ідеї...» — говорив Блок, і ніякої іншої форми (яку «формалісти» розглядають як щось самодостатнє і «самоцінне») він не визнавав. Блок надавав величезного значення навіть самим дрібним елементам форми, покликаним втілити задум, що лежить в основі твору, а в кінцевому рахунку — світогляд художника, його ідею, його ставлення до життя, людей, творчості — ось чому ми створили б вкрай поверхове уявлення про художню майстерність та поетику Блоку, якби обійшли сутність ідеї, вираженої їх засобами.

Все, що відбувається з героєм лірики Блока, вчиняється на найширшому тлі, у величезному світі, який і стає свідком та учасником всіх його переживань і пристрастей. Лірика Блока завжди говорить про велике, історично непересічне, надзвичайно важливе для всього внутрішнього світу, для доль людини і людства, - ось чому навіть і тоді, коли поет говорить про чергування «малих справ» і «дріб'язкових турбот», то і вони набувають у його очах воістину вселенські масштаби. Для лірики Блоку вкрай характерне прагнення в тимчасовому, минущому вловити щось історично неминуще, в приватному знайти загальне і світове.

Все життя, в його реальних і зримих образах, неповторних рисах і особливостях, а разом з тим і на межі узагальнення, виникає на його сторінках — як ми бачимо це у вірші «Про доблесті, про подвиги, про славу...» та багатьох інших поезіях Блока, ліричний герой яких ділиться з нами сумним досвідом всього свого життя.