Твір на тему: «Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини XX століття»

Теоретичну і філософську основу постмодернізму кінця ХХ століття склали концепції, що були розроблені в рамках одного з напрямків передової філософської думки, який виник у США та Франції у 60-70-х роках. Його завданням було докладне дослідження тоталітарної свідомості і тоталітаризму взагалі, їхній зв’язок з мовою і структурою літературних творів, боротьба з усіма видами тотальності. Саме це й пояснює, що ті форми знання, які претендували на універсалізм у мистецтві, у постмодернізмі виявилися неприйнятними.

Важливу роль у створенні течії постмодернізму та її становленні відіграли філософські концепції та ідеї таких відомих діячів літератури і мистецтва, як Ж. Льотар, Р. Варт, Ю. Крістева, М. Фуко та багато інших, не менш талановитих філософів і митців. Саме вони прагнули висвітлити найбільш обґрунтовані ідеї буття людини. В основі цих ідей полягала філософія Х. Хайдеггера, А. Бергсона і Ф. Ніцше. Не менш важливу частину цих ідей складали сумніви і скептицизм щодо можливості відкриття істини, універсальної для всіх випадків, часів і людей. На сьогоднішній день про багатогранність, різноманіття і поетику літературних творів епохи постмодернізму, які знайшли своє вираження і найрізноманітніших творах сучасних авторів, можна говорити як про певний підсумок у характеристиці напряму.

Твори на межі літератури та мистецтвознавства, на межі літератури і літературознавства, на межі літератури і філософії, твори таких жанрів, як коментарі, трактати, апокрифи, житія, мемуари, есе — усі вони з’єдналися у літературі постмодернізму другої половини ХХ століття. Для подібної літератури найбільш характерними стали цитатна і пародійна значущість, багаторівнева структура художніх текстів, пародіювання, іронізування і травестійне зниження класичних основ.

Крім того, не слід забувати, що будь-який літературний твір або витвір мистецтва завжди має бути національно-своєрідним. Щоб підкреслити це, у постмодерністських літературних творах використовується мова, цитати з національної літератури, розгляд проблем, важливих для країни, національний тип гумору і склад мислення.

Ще однією особливістю постмодернізму другої половини ХХ століття є зменшення або заміна головних людських цінностей і підсумовування культурних досягнень епохи. Отже, постмодернізм цього періоду — це свідчення наявності в літературі інстинкту самовиживання в технізованому світі, усвідомлення важливості гуманітарної противаги раціоналізму і технократії, потреби протистояти натиску масової культури, а також необхідність воскресіння культурної пам’яті людства і переосмислення цінностей.