Твір на тему: «Чи можна створити досконалість без любові» за романом П. Зюскінда «Запахи»

-2

Вже з перших сторінок роман П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці» притягує до себе увагу і інтригує. Вражає історія появи головного героя твору Гренуя, який з’являється на світ у нестерпному бруді, який нікому не потрібний. Він з першого дня був один у всьому світі, не мав ні друзів, ні власної сім’ї. Хотілося вірити, що Гренуй зуміє вистояти у ворожому світі, зуміє розкрити свій талант і стати видатним парфумером. Адже Гренуй постійно йшов на запах, який не давав йому збитися зі шляху, який манив і притягував його, запах, який йшов від юної дівчини, що знаходилася від нього за десятки кілометрів. І він його знайшов. Але знайшов для чого?!

Здавалося б, від героя, який через усе місто міг чути запах окремої людини, окрім почуття сильного безмежного кохання нічого було й очікувати. Але дівчину він знайшов для вбивства!

І вже після цього очікування на щось краще, що могло б відбутися у долі Гренуя, повністю вивітрюються. Так і вийшло. Гренуй, як губка, вбирав у себе оточуючі запахи, для нього більш нічого не існувало, не існувало для нього і людей – люди для Гренуя були лише запахами. «Маленький потворний кліщ, який умисне стає маленьким і непомітним, щоб ніхто його не побачив і не розтоптав. Самотній кліщ, зосереджений в собі, сидить на дереві, сліпий, глухий і німий, і тільки принюхується». Саме таким став Гренуй, коли подорослішав.

Та якби тільки принюхувався, але він вбивав людей, вбивав красоту тільки заради того, щоб витягнути потрібний запах. Як виявилося, у Гренуя не було власного запаху і всі свої прагнення він направив на те, щоб створити свій власний, неперевершений запах і заповнити ним пустоту навколо себе, привернути до себе увагу оточуючих людей.

З часом Гренуй стає неперевершеним майстром, але якою ціною! Яким би не був геній, та його досягнення не повинні бути отримані через нещастя та смерть інших людей. Тому Гренуй, перш за все, не геній, а звичайний злочинець. І його діяння обов’язково потребували покарання, яке врешті решт і наздогнало Парфумера.

Подивитися на те, як будуть страчувати маленьке чудовисько, що позбавило життя декількох юних красивих дівчат, зібралося майже усе місто. Та мало хто здогадувався, що саме події на площі стануть тріумфом усього життя Гренуя: «Те, чого завжди так бажав, а саме, щоб інші люди його любили, було йому у момент його успіху нестерпним, оскільки він сам їх не любив, він їх ненавидів. І раптом Гренуй зрозумів, що ніколи не знаходив вдоволення в любові, а завжди тільки в ненависті…».

Гренуй став для людського натовпу справжнім ідолом, втіленням краси, але ці почуття були викликані не ним самим, а тим парфумом, який йому вдалося створити. Мабуть, саме тому таким страшним був фінал його життя, саме тому був таким страшним фінал твору. Адже найвідоміші відкриття у нашому світі робляться не через ненависть, а завдяки любові. І я впевнений, що неможливо створити будь-яку досконалість без любові, без щирих і світлих почуттів, без чистої і підвищеної душі. І доказом цього є історія одного вбивці за ім’ям Гренуй.