Твір на тему: «Трагедія «маленької людини» в сучасному світі» за новелою Франца Кафки «Перетворення»

Франц Кафка «Перетворення»

+25

У сучасному швидкоплинному світі особистість як духовний персонаж зі своїми потребами часто не може знайти свого місця в житті. Люди стали надто заклопотаними повсякденними справами, перестали помічати почуття інших, співчувати та співпереживати іншим. Саме це є причиною самотності та незахищеності людини в сучасному світі.

У новелі «Перевтілення» Франц Кафка порушує болючі проблеми: відчуженість у сім’ї, самотність людини серед її близьких.

Одного разу, прокинувшись після неспокійного сну, головний герой твору Грегор Замза виявляє, що він перетворився на страшну комаху. Раніше він був комівояжером, намагався своїм заробітком допомогти батькам, загрузлим у боргах, і сестрі. Грегор сприйняв своє перевтілення покірно, навіть подумки не протестуючи проти нещастя, що спіткало його. Єдиною тривожною думкою було те, що він більше не зможе допомагати своїй родині.

Грегор Замза був турботливим сином і братом. Він сумлінно працював і фактично повністю присвятив себе сім’ї, забувши про власні потреби та інтереси. Особливо ніжно він ставився до сестри, мріючи назбирати грошей і відправити її на навчання до консерваторії.

Ставлення родини до Грегора поступово змінюється. Спочатку вони співчувають йому, пізніше Грегор починає ставати для них чужим: сестра заходила до нього «як до важкохворого або навіть як до чужого». Проте родина ще сподівалася, що до Грегора повернеться його звичний вигляд і все налагодиться. Згодом близькі починають відверто вороже ставитися до героя. Про відразу та ненависть свідчать такі слова сестри Грегора: «Я не хочу називати цю потвору своїм братом, а кажу лише одне: треба якось здихатися її. Ми робили все, що могли: піклувалися про неї, терпіли її. Думаю, що ніхто нам нічого не може закинути».

У своєму нещасті Грегор Замза залишився сам-один, без підтримки найдорожчих людей, яким присвятив життя, тому він вирішує померти. Та навіть помираючи, герой думає лише про родину: «Про свою сім’ю він згадував зворушено й любовно. Він тепер був ще більше, ніж сестра, переконаний, що мусить зникнути». Грегор мовчки жертвує собою заради щастя рідних, виявляючи цим найкращі людські якості. Недарма Набоков писав: «Грегор — людина в комашиній подобі, його родина — комахи в людській подобі».

Образ Грегора Замза уособлює «маленьку людину», безсилу перед жорстокістю та байдужістю світу.

Бездуховність, ослаблення родинних зв’язків, байдужість є причинами трагедійної самотності людини в сучасному суспільстві. Федір Михайлович Достоєвський писав: «Співчуття — найвища форма людського існування». Саме тому ми мусимо думати про почуття інших людей, старатися зрозуміти їхній біль, співчувати оточуючим. Лише людина, яка живе з думкою про інших, зможе уникнути духовної кризи.