Твір на тему: «Руйнівна сила грошей у повісті Оноре де Бальзака «Гобсек»
Повість «Гобсек» Оноре де Бальзак присвятив своєму давнішньому товаришу барону Варту де Паноану. Не випадково у коментарі до цього твору письменник визначав, що для нього «суспільство — це справжній історик», а він — «тільки його секретар».
Перша теза головного героя повісті Гобсека — залежність усіх цінностей від оточення та їхня відносність: «На світі немає нічого постійного. Існують лише умовності — свої для кожного клімату». Головний висновок, який зробив цей дивний старий лихвар-філософ — це впевненість у тому, що в житті треба спиратися на ті речі, які дають змогу керувати іншими й задовольняти власний егоїзм. Такою річчю і такою силою Гобсек вважав золото: «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль. Так от, у золоті все це є у зародку, і воно все дає у житті».
Альтруїзм, самопожертва, релігія, мораль, за думкою лихваря, — це пусті слова, за якими просто ховаються звичайні людські інстинкти, серед яких деякі постійні і непорушні, наприклад, інстинкт самозбереження, який у цивілізованому європейському суспільстві називають особистим інтересом. Гобсек сам визначав для себе найбільш розповсюджені форми існування кожного члена суспільства, основною з яких було протистояння егоїстичних власницьких інтересів: «Ну, а щодо звичаїв, то люди скрізь однакові: повсюди точиться боротьба між бідними та багатими, повсюди вона неминуча».
Обравши цей принцип за основу свого існування, Гобсек запровадив цілу систему самовиховання і підпорядкував усе своє життя служінню золоту. У такий спосіб він з часом став одним із тіньових володарів тогочасного Парижу. З висоти визначеного ним самим філософського принципу лихвар з насолодою і спокоєм спостерігав розмаїття реалістичного театру людського життя: «От, усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їх огляд, а сам живу спокійно. Тобто вашу наукову допитливість, своєрідну боротьбу, в якій людина завжди зазнає поразки, я замінюю вивченням усіх потаємних пружин, що рухають людством. Одне слово, я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади».
Гобсек на знав жалю до людей навколо: «Якщо людяність, спілкування з ближніми вважати релігією, то Гобсек у цьому відношенні був атеїстом». Щоб змалювати поводження лихваря зі своїми жертвами, Бальзак знаходив жахливі, навіть жорстокі порівняння: «Вони іноді обурювались, кричали в нестямі, а тоді раптом западала мертва тиша, наче в кухні, коли там ріжуть качку».
Найпереконливішим свідченням руйнування особистості головного героя повісті стали його нестримна скнарість і непомірна ощадливість. Торкаючись золота, старий лихвар спочатку перестав себе контролювати, а потім і зовсім втратив розум. Будучи одним з найбагатших людей Парижа, Гобсек так і не скористався тим багатством, що він накопичив. Усього, чого він домігся, — зламав долі багатьох людей. Сьогодні теж можна знайти таких «лихварів», для яких понад усе золото, гроші та багатство. Але своєю повчальною оповіддю про Гобсека Бальзак не просто розповів історію про владу золота над людиною, а й стверджував, що гроші у житті людини — не головне, хоча й досить суттєве. А найбільша цінність людини у всі часи були, є і будуть її добре серце та щирість.