Твір на тему: «Характеристика образу пана Журдена» за комедією Мольєра «Міщанин-шляхтич»

+70

Головний герой комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» пан Журден – майстерно виведений автором образ нувориша і вискочки. Його поява у творі була зумовлена соціальним станом тогочасного французького суспільства: на тлі збідніння дворянства все більше збагачується буржуазія, все більше вона прагне порівнятися з аристократією. Ось і у заможного торговця Журдена є тільки одно турбота – в усьому стати схожим на дворянина і заслужити повагу у вищому суспільстві.

Наслідуючи дворянські традиції, пан Журден наймає для себе вчителів і прагне отримати знання з музики, філософії, навчитися фехтувати і танцювати, як дворяни. А вчителі лише користуються його недолугістю і, як можуть, витягують з нього гроші. Кожен з вчителів заявляє, що його наука найважливіша, і саме її треба вивчати найбільш глибоко. Але пану Журдену потрібно від своїх наставників набагато менше, адже його знання про вищий світ лише поверхневі. Тому у відповідь на пропозиції навчитися фізиці, етиці та логіці пан Журден просить вчителя-філософа навчити його лише «дізнаватися за календарем, коли буває місяць, а коли ні».

Пан Журден наївно вірив у всепереможну силу грошей і вважав, що для того, щоб стати справжнім дворянином, достатньо найняти дорогого кравця, не жаліти грошей на сукні і навчитися «благородним манерам». На витрати Журдена штовхає і марнославство. Наприклад, одного разу почувши звернення до себе «ваша милість», пан Журден збільшує чайові для підмайстрів кравця, а ті, розкусивши його слабкість, у своїх звертаннях зводять його спочатку у «ясновельможність», а потім і у «світлість», за що отримують все більше і більше грошей.

Те ж саме марнославство стає причиною відмови Журдена Клеонту – нареченому своєї дочки. На відміну від Клеонта, який вважає, що щасливим і міцним шлюб може бути тільки з рівним по стану, пан Журден вважає зовсім інакше. На прохання руки Люсіль він відповідає: «Дочка моя буде маркізою, а розсердиш мене ще більше, так я її герцогинею зроблю».

Слід зазначити, що пан Журден був досить непоганою людиною. Свій капітал він заробив важкою працею, і грошей для тих, кого вважав своїми друзями, не жалів. Але він був настільки наївним, що його простотою користувалися ті, хто бажав нажитися за його рахунок. Якби не його сліпе прагнення будь-якою ціною стати дворянином, його життя склалося б зовсім інакше.

За добрими традиціями комедії усе закінчується щасливо. Виходить заміж за коханого дочка пана Журдена і, здається, все стає на свої місця. Але автор так і залишає відкритим питання про те, чи вдалося панові Журдену пробитися до вищого світу. Не це питання повинні відповісти самі читачі, враховуючи усі обставини та характер героя.