Твір на тему: «У чому полягає сенс життя для Фауста»

+138

Слід зазначити, що пошук сенсу життя головним героєм трагедії Гете «Фауст» закінчується розчаруванням, причому в його переживаннях можна побачити і символічний реальний досвід автора та тих, хто разом з ним сподівався, що майбутнє обов’язково краще, ніж минуле.

Гете зовсім не заперечує значення мистецтва у житті будь-якої людини, але пошуками ідеалу та сенсу життя треба займатися не в ньому, а в реальному житті. Адже тільки в реальному житті вирують справжні пристрасті і йде справжня боротьба.

Мабуть, саме тому сенс життя Фауст знайшов у праці, боротьбі і постійних шуканнях. Таким було усе його життя. Воно приносило йому довгі роки подолання різних труднощів і лише коротенькі періоди щастя. До своїх перемог і досягнень Фауст йшов, охоплений постійною незадоволеністю і сумнівами. Але наприкінці свого шляху і пошуків герой бачить, що це все було не марно. Він вірить у кінцеве здійснення свого задуму, нехай він і незавершений. Трагічно те, що сенс життя і вищу мудрість Фауст знаходить лише перед смертю. Фауст чує стукіт лопат і впевнений, що це ведеться робота за наміченими ним планами. Насправді це підвладні Мефістофелю фантастичні істоти риють йому могилу.

Душу Фауста після його смерті Мефістофель намагається забрати в пекло, але завдяки втручанню Вищих сил вона відправляється на небо, де зустрінеться з душею коханої Маргарити. Таким чином автор намагається виправдати свого героя, причому знаменним стає не тільки те, що його душу осіняє «Божественна благодать», але й те, що перша частина закінчується примиренням Фауста і Маргарити. При всьому цьому, саме кохання Маргарити автор вважає найвищим виправданням для вченого.

Фінал оповіді про життя і пригоди Фауста є оптимістичним вже тому, що герой знаходить для себе сенс життя. Але при цьому не треба забувати, що кожний щабель, яким Фауст підіймався до своєї мети, не тільки не приносив йому задоволення, а й викликав у нього розчарування. Навіть якщо у нього були щасливі миті, то повного щастя вони йому не приносили. Сенс життя Фауст знайшов тільки тоді, коли у нього вже не було сил для продовження діяльності і в його дряхлому тілі жила лише свідомість.

Та якщо весь шлях Фауста й був трагічним, це не означає, що його життя було безплідним і порожнім. Автору трагедії було чужим уявлення про щастя як про матеріальні блага, затишок і благополуччя, які достаються ціною відмови від благородних ідеалів. Не бажав собі такого щастя і Фауст. Він страждав і мучився, але життя його було повноцінними і вимагало від нього напруження усіх душевних сил, які він віддавав праці заради інших, служінню красі, коханню і науці.

У побуті трагедію розуміють як непоправне лихо і щось жахливе. У мистецтві трагедія означає дещо інше. Літературна трагедія, така як «Фауст» Гете, зображує значні події, які мають глибокий сенс для всіх людей.