Твір на тему: «Сім'я — це первинне середовище, де людина повинна навчитися творити добро»

Люди, з якими ми знайомимося вже на перших стадіях нашого життя, — це наша сім‘я. Ще будучи немовлятами, ми починаємо спілкуватися з нашою матусею, вона доглядає за нами, співає колискові, водить на прогулянки, а ми у відповідь даруємо їй перше слово «мама». Тато ж досліджує з нами навколишній світ, відкриває невідоме, розважає і дарує усмішки. Звичайно, бабусі і дідусі — це теж невід’ємна частина життя малюка, ці люди турбуються про наше майбутнє, пригощають нас смаколиками і дозволяють те, що іноді не дозволяють батьки. Тому наша родина і є тим первинним середовищем, у якому ми вчимося жити, у якому ми вчимося творити добро.

«Сім'я — це первинне середовище, де людина повинна навчитися творити добро». Ці слова сказав колись великий педагог, гуманіст і письменник Василь Олександрович Сухомлинський, і з ними надто важко сперечатися. Адже, справді, наша родина — це перша сформована соціальна група, у якій ми вчимося правильно сприймати навколишнє середовище, спілкуватися з людьми, розрізняти погане й хороше, правду й брехню, добро і зло. Сім’я допомагає нам знайти себе, свої певні ідеали, вона дарує нам шлях у майбутнє, таким чином вона нас і формує. Виховання дитини — це велика відповідальність, яка лягає на плечі усіх членів родини без жодного винятку. Кожне слово, жест, міміка чи погляд переймаються дитиною, вона наслідує своїх рідних, адже на цьому етапі вони для неї є безперечним авторитетом. Тож безпосереднім і головним завданням родини у вихованні своєї дитини є формування у неї правильного світогляду, а відтак, бажання творити й дарувати іншим добро, бо саме така особистість сприймається соціумом якнайкраще. Тільки рідні люди можуть закласти основи моральності, сформувати норми поведінки і розкрити внутрішній світ та індивідуальні якості своєї любої дитини. Але для того, щоб все це втілити у реальність, і привчити дитя до добра, треба зробити таку ж саму атмосферу і в родині. Любов, порозуміння, підтримка й довіра мають бути присутні в сімейних стосунках, адже наочний приклад — це найкращий вчитель. Саме своїми діями можна досягнути бажаного результату. Тому саме батькам обирати, яке майбутнє чекає на їх дитину: стане вона довіряти чи виросте агресивною, замкнутою; матиме бажання спілкуватись чи тільки уникатиме розмов; буде прагнути співпраці або ж обере конфліктність; а головне, навчиться сприймати добро й дарувати його іншим чи, навпаки, вирішить, що світ - це тільки зло, а добру у ньому взагалі не місце.

Отже, наша сім’я — це, безсумнівно, первинне середовище, де ми навчаємося жити правильно, де ми навчаємося творити добро. Тому любіть свою родину, будьте вдячні їй за своє виховання, за свої сьогоднішні можливості і, звичайно, за їх терпіння.