Твір на тему: «Становлення й розвиток українського театру в другій половині ХІХ століття. Театр Корифеїв»

+1

Зародження театрального мистецтва в Україні почалось ще за глибокої давнини в народних обрядах, великих гуляннях, піснях і танцях. Епізодичні театральні дійства були притаманні й добі Київської Русі, що підтверджується фресками Софіївського собору в Києві й багатьма іншими, не менш важливими археологічними знахідками. Вражає те, що вже в ХVI столітті в Україні сформувався й набув широкої популярності окремий вид театрального мистецтва — вертеп, який вирізнявся своїми естетичними нормами, мав спеціальну теорію й спосіб виконання. Тому не дивно, що українці не збиралися зупинятися на досягнутому, а активно продовжували працювати над подальшим розвитком вітчизняного театру.

У середині ХІХ століття українська драматургія досягла свого найвищого піднесення, вона неначе розквітла й стала одним з провідних родів літератури в цілому. Саме ці значні зрушення в драматургії й посприяли творенню нової історії українського театру. Тому вже в другій половині ХІХ століття на території України стрімкої популярності набув аматорський театральний рух. Та на особливу увагу заслуговують не аматори, а все ж справжні фахівці, тому далі саме про них. Театр корифеїв став першим професійним українським театром. Його основоположником вважається талановитий драматург і просто унікальна людина Марко Лукич Кропивницький. Та не можна забувати й про інших важливих українських корифеїв: відома родина Тобілевичів, видатний Михайло Старицький, неперевершені Марія Заньковецька та Марія Садовська. Новий український театр вражав своєю неординарністю та несхожістю на інших, тішив відданих глядачів драматичними й комедійними дійствами, неповторними вокальними й танцювальними номерами, вперто боровся за звучання рідного слова на сцені в часи його суворої заборони. Театральна група корифеїв дивувала публіку сміливими сценічними експериментами, вдалими інсценуваннями закордонних драм в українському перекладі. Тому не дивно, що всі ці вистави вважалися дійсно якісними й мали незмінний шалений успіх.

Тож український театр другої половини ХІХ століття є однією з найяскравіших сторінок у культурній історії нашої країни й світу зокрема. Тому нам є чим пишатися і на що рівнятись, пам’ятаймо про це завжди!