Твір на тему: «Людина повинна бути чесною не лише з іншими, а й сама з собою»

Особисто я цілком погоджуюся із даною тезою і всіляко її підтримую.

Для кращого розуміння виразу пропоную пригадати, як зазвичай батьки виховують дітей. Нас змалку вчать, що обманювати інших — погано. За Біблією це навіть гріх. Малечу просять говорити правду батькам про всі свої вчинки, проблеми та тривоги. Чесність з іншими усіляко стимулюється. А як же чесність із самим собою? Про неї, на жаль, часто несправедливо забувають. І дарма, адже здатність бути справедливим і відкритим із самим собою теж дуже важлива. На мою думку, навіть важливіша, ніж здатність бути справедливим і відкритим з іншими.

Брехня самому собі часто тягне за собою купу інших проблем. Якщо людина обманює себе, спотворюється уся її картинка світу і власного «Я» як його частини. У такому контексті брехня самому собі зазвичай пов’язана із жалістю до себе. Згадайте, як часто Ви казали собі «не можу», «немає часу», «немає можливостей» тоді, коли просто не хотіли щось робити? Такі виправдання — це теж брехня самому собі. На такому побутовому рівні вона може бути особливо небезпечною, адже часто людина не помічає, як усе частіше починає себе обманювати. Як виправдання стають все більш продуманими, і людина вже безвідмовно вірить у такі зручні відмовки, несвідомо грузне в брехні та ліні. А це, у свою чергу, тягне за собою деградацію, регрес особистості, тьмянішання барб життя.

Звичайно, ігнорування власного внутрішнього голосу — це теж не вихід. Такий варіант розвитку подій може призвести до фізичного або морального виснаження організму, адже надлишок подій та активностей також шкідливий для людської психіки. Проте між цими двома крайнощами є чітка межа. Важливо зрозуміти, відчути різницю між закликом організму зупинитися, перепочити, зробити паузу і систематичними самовиправдовуваннями для прокрастинації та бездіяльності.

Іншим видом брехні самому собі є обман з метою захисту. Він найчастіше характерний для жіночої частини світу. Наприклад, серед представниць слабкої статі поширена тенденція після розриву стосунків в усьому звинувачувати свого партнера, адже вони самі є неповторними, ідеальними і ніяк не можуть бути винними в чому-небудь. Загалом, це може статися в різних життєвих ситуаціях, але цей приклад досить типовий і дуже доступний. У такому разі важливо переступити через себе і, можливо, через свою гордість, проаналізувати події й помилки, які були допущені обома сторонами. Адже стосунки двох — це справа двох. Таке відсторонення й проникнення всередину проблеми допоможе не допустити ті ж помилки в майбутньому, адже поганий досвід — це теж досвід, це ще один крок на шляху до мудрості.

Тут мені можуть сміливо суперечити, адже в деяких випадках забути і піти далі видається найкращим виходом. Так, з людьми стаються неприємні речі й часом здається, що біль нестерпний і його хочеться будь-що забути, відкинути якомога далі. Але я все ж впевнена, що навіть у найскладніших життєвих перипетіях потрібно знайти в собі сили повернутися на «місце подій» і подивитися на все під іншим кутом, стати на протилежні позиції, змінити «екранчики». І, як на мене, здатність це зробити — ознака сильної особистості, вартої поваги та захоплення.

Отже, всі ми знаємо, що бути з іншими чесним — це дуже важливо. Але ми маємо також пам’ятати, що іще важливіше бути чесним із самим собою. Від уміння зрозуміти й сприйняти себе правильно залежить усе наше життя, наше бачення не лише себе, а й світу, наші вчинки та дії. Тож, не забувайте про це і будьте відкритими й справедливими до самих себе, адже це ознака зрілості, і тоді люди Вам довіряться.