Висловлювання-роздум на тему: «У якому віці слід обирати майбутню професію?»

+1

Вибір професії — це одне з найважливіших рішень, які робить людина у своєму житті. Але дуже часто трапляється так, що з часом вона розуміє, що те, чим вона займається — не її покликання. Чому ж так трапляється? На мою думку, причина ховається в тому, що людина поквапилась із вибором професії, не зважила всі «за» і «проти», не обдумала всі варіанти або ж просто безвідповідально поставилась до такого важливого кроку у своєму житті.

Я вважаю, що, чим раніше людина вирішить, чого вона хоче від свого життя, ким буде в майбутньому, тим більше в неї шансів на успіх. Якщо ти бачиш перед собою поставлену ціль, вперто йдеш до неї, долаєш усі перепони на шляху, то обов’язково досягнеш бажаного. Але якщо ти до останнього моменту відтягуєш рішення, перескакуєш з одного берега на інший, то навряд чи у тебе щось вийде.

Я ще змалечку знав, якою буде моя майбутня професія. Мене завжди захоплювали телевізійні програми про людей, які подорожують світом, пізнають нові культури, спілкуються з представниками різних народів та мають змогу відвідати найцікавіші місця нашої планети. Крім цього, мені дуже подобається вивчення іноземних мов. Вивчаючи мови, ти розширюєш свій світогляд, набуваєш нових навичок, з тобою приємно й цікаво спілкуватися. В одній книзі я прочитав: «Якщо хочеш бути щасливим, перетвори своє хобі на роботу». Так я й хочу зробити. Моя мрія — стати перекладачем і подорожувати світом. Я старанно навчаюся, вже зараз почав готуватись до екзаменів, і я щиро вірю, що в мене все вийде, адже докладені зусилля завжди приносять результат.

Але що робити, якщо дитина або підліток не може визначитись зі своєю майбутньою професією? На мою думку, в такому випадку їй на допомогу мають прийти найближчі люди. Адже хто, як не вони, знають всі її бажання й нахили, допоможуть у всіх починаннях? Проте важливо, щоб остаточне рішення робили не батьки, а сама дитина. Вони можуть лише помітити якісь її схильності й направити в правильне русло, але не потрібно забувати, що це все-таки її життя й не можна керувати ним, як своїм. Безперечно, мама з татом хочуть лише кращого для своєї дитини, але не можна залишатися байдужими до її бажань. Навіть якщо в неї щось не вийде, якщо все станеться не так, як вона того хотіла, то ця поразка стане черговим життєвим уроком, і дитина буде вчитись на своїх помилках. Але якщо батьки примусять її займатись тим, що подобається їм, а не їхній дитині, вона до кінця життя коритиме їх за те, що вони не дали їй змоги проявити себе й стати самодостатньою людиною.

Тож не можна назвати певного віку, в якому потрібно робити життєвий вибір, адже кожна людина розвивається й мислить по-своєму. Хтось змалечку вирішує, ким хоче стати, а інший розуміє, що зробив неправильний вибір, коли вже має освіту й працює на роботі, яка не приносить задоволення. Обирати професію потрібно тоді, коли точно знаєш, чого ти хочеш від життя, коли маєш певну мету і йдеш до неї. Робота — це невід’ємна складова людського життя, тож потрібно зробити такий вибір, щоб вона стала насолодою для душі, а не насиллям над нею, щоб кожного ранку ти прокидався із задоволенням, а не чекав вечора ще з першої хвилини нового дня.