Твір на тему: «Як воно: бути письменником?»

На це запитання можна дати відповідь частково із власного досвіду, пишучи цей твір. Перш за все, це цікаво. Людина мусить генерувати достатню кількість думок для того, щоб виникла потреба сформувати їх ще й на папері. Тобто повинна бути багата фантазія або ж, навпаки, великий життєвий досвід і оберемок знань.

Давайте почнемо з простішого і найбільш зрозумілого: письменнику необхідно володіти мовою творення в достатній мірі, мати хороший словниковий запас. Особисто мені цікавий момент, коли людина раптом усвідомлює, що їй кортить щось написати, бере до рук ручку, знаходить чистий аркуш паперу. І в кожного цей момент настає в різних умовах: хтось змалку публікується в літературних журналах, а до когось муза приходить через десятки років після закінчення навчання у школі чи університеті.

До речі, про музу: письменники (і хоча наукового підтвердження досі немає) залежать від своїх муз. Інакше як пояснити потік ідей в одну мить і повну їх відсутність в іншу? Адже в біографії майже кожного майстра слова зустрічаються періоди з величезною продуктивністю праці, а є роки, упродовж яких письменник не написав жодного рядка майбутнього твору.

Літературна нива непередбачувана: хтось стає відомим зразу після першої публікації, його впізнають на вулицях, прихильники просять автографи. І цей письменник зовсім не очікував слави, творив винятково для власного задоволення. Інший все життя мріє про визнання, навіть створення унікальної літературної течії, до якої належав би тільки він, — а в результаті залишається непоміченим.

Із прагматичної точки зору кар’єра письменника — дуже й дуже хитка стежина. Потрібно бути готовим постійно чимось жертвувати. Наприклад, гучно боротися за справедливість і бути забороненим у своїй країні або лицемірно догоджати у всьому правлячій верхівці й жити, так і не реалізувавши себе сповна. Писати якісний текст із глибоким сюжетом або дешевий роман, якому судилося злитися з сірим океаном не надто інтелектуальної масової літератури. Всюди безліч сумнівів і спокус. Історії відомі випадки, коли написане автором випереджає за змістом своє покоління. За життя письменник залишається невизнаним, а тоді, через десятиліття, цей твір набирає шалену популярність. Критикам тільки й можуть дивуватися, що такий шедевр залишався непоміченим стільки часу.

Бути письменником — це помічати безліч деталей, а згодом відтворювати їх на папері. Саме так: в еру новітніх технологій слово «письменник» асоціюється в мене з рукописним матеріалом, а не монітором ноутбука. У художніх текстах важливо донести до читача власні переживання, емоції, навіть докори сумління. Тож бути письменником — це ще й відчувати кожну мить життя і людей в ньому, бачити в оточуючих те, чого не дано помітити іншим.

Звісно, не кожному дано стати другою Ліною Костенко (по суті, будь-яким відомим письменником), але спробувати висловити думки в письмовій формі варто кожному. Хай це буде лист до друга або оповідання, і раптом саме ви відкриєте в собі талант письменника?