Твір на тему: «Нелегко, кажуть, жити на дві хати, а ще не легше — жить на дві душі»
Людська зрада — одне з найгірших і найбільш неприємних людських вчинків. Будучи це зовсім юними, ми вже знайомимось із цим поняттям, адже встигаємо відчути його на собі. Чи то зрада близької людини, чи то найліпшого друга, різниці немає, бо такого осаду, який залишається в душі після подібного, напрочуд важко позбутися. Я вважаю, що зрада — це найнижчий людський вчинок, після якого адаптуватися й продовжити жити нормальним, звичним життям дуже складно.
По-перше, важливо зрозуміти, що той, хто дозволив собі зрадити близьку людину назавжди втратить її довіру й приязнь. Зазвичай, після того, як помилка усвідомлюється, відновити попередній контакт з ображеним надто складно, у більшості випадків — практично неможливо. Тому життя руйнується й у самого кривдника, адже почуття провини завжди залишається поруч і, час від часу, нагадує про себе.
Прикладами можуть слугувати життєві ситуації, що так часто зустрічаються в нашому суспільстві. Неприємно про це говорити, але моїй близькій знайомій нещодавно довелося пережити розлучення батьків. Причина була проста — зрада. Але що ж сталося потім? Так, винуватець зрозумів свою провину, батько благав вибачення, але не зміг його отримати. Чи важко було його дружині? Так, важко, та вона змогла знайти в собі сили продовжити життя без колись коханого чоловіка. А ось він не зміг...
По-друге, потрібно усвідомлювати те, що своїм необдуманим вчинком, про який ми говоримо, можна не просто зруйнувати життя собі, а знищити, вбити близьку людину.
Яскравим прикладом може слугувати герой роману Ліни Костенко «Маруся Чурай» Грицько Бобренко. Ліна Костенко ще на початку твору зазначає: «Грицько, він міряв не тією мірко. В житті шукав дорогу непряму. Він народився під тією зіркою, що щось в душі двоїлося йому». Ось саме невизначеність хлопця привела до жахливих наслідків: спочатку до його особистого морального падіння — зради, а потім і до смерті. Вчинок Грицька нашкодив не лише йому, він нашкодив дівчині Марусі, яка так віддано його кохала. Вона не змогла пробачити, але й жити без коханого не змогла. Так і померла її душа…
Тож, давайте завжди будемо пам’ятати відомий вислів улюбленої Ліни Костенко, який неодноразово нагадуватиме про небажані наслідки й завжди буде повертати до правильного вибору: «Нелегко, кажуть, жити на дві хати, а ще не легше — жить на дві душі».