Твір на тему: «Характеристика Родіона Раскольникова» за романом Федора Достоєвського «Злочин і кара»
Достоєвський як великий романіст, передусім, прагнув зрозуміти сум’яття душі свого сучасника, допомогти людям знайти шлях до ідеалу і осягнути істину. Він з великим інтересом вивчав внутрішній світ людей, яким довелося жити в ненормально влаштованому суспільстві. У своїх творах письменник відкривав найпотаємніші глибини людської душі, оголював її найпотаємніші сторони. Показуючи життя Росії, відображаючи психологію сучасної йому людини, Достоєвський ставить складні соціальні та моральні питання, які були дуже актуальні для тієї епохи і мали загальнолюдське значення. На сторінках романів Достоєвського відбувається напружена боротьба думок, відстоюються протилежні точки зору, вирішуються найважливіші філософські проблеми. Така основа його творів, де на передньому плані виступає людина – ідея, доля і погляди якої ретельно досліджуються письменником.
У романі «Злочин і кара» головним героєм є колишній студент Родіон Раскольников. Він убив стару лихварку та її сестру, яка випадково стала свідком вбивства, але звичайним злочинцем його назвати не можна. Раскольников – це людина мисляча, яка створила власну теорію, і саме заради її перевірки він наважився на страшний експеримент – «кров по совісті».
Герой прагнув довести оточуючим і, насамперед, самому собі, що він – природжений «володар долі», а не «тварина тремтяча». Натура Раскольникова складна і неоднозначна. Він йшов на злочин, намагаючись поєднати в собі одному деспотичну владу Наполеона і велике призначення Месії, що допомагає ображеним і приниженим і ведучого людство до абсолютного щастя. Якби експеримент Раскольникова вдався, то він би вважав свою теорію доведеною, проте події, що відбуваються в подальшому, показали, що благодійник і тиран несумісні в одній особі.
Суперечливий образ Раскольникова і подвійність його натури розкриваються автором за допомогою другорядних персонажів, завдяки яким внутрішній діалог головного героя набуває зовнішню матеріалізацію.