Твір у форматі ЗНО на тему: «Чи можливо когось або щось любити до без тями? Відомо, що фанатизм до добра не доводить, він засліплює людину до втрати адекватності»

+2

Яке прекрасне слово «Любов», таке ж прекрасне, як і саме почуття. Людина, що справді любить, здатна майже на все: на благородні й величні, на навіжені і вишукані вчинки, навіть на шалені подвиги. Але потрібно навчитися розрізняти любов і фанатизм, бо це кардинально різні поняття й вони у нашій голові чомусь часто плутаються. Я вважаю, що фанатизм до добра не доводить, адже він руйнує, іноді навіть засліплює людину до повної втрати адекватності.

Досвідчені люди говорять, що «любити до безтями» — то пристрасть, а не любов, то бажання володіти та контролювати. І я повністю погоджуюсь з цією думкою, адже яке то щастя: бути залежним? Це по-перше. А по-друге, фанатизм та любов — поняття несумісні. Чесно кохати означає не завдавати болю, цінувати найдорогоцінніший дарунок долі — тепло у своєму серці та серці своєї половинки. А фанатизм? Що він може дати? Нічого хорошого, на жаль, а тільки неминуче розчарування і біль утрати. Переконливим аргументом можна вважати народний вислів, що сформувався на негативному досвіді вже не одного покоління: «Фанатизм руйнує, а любов лікує».

Я не можу не згадати трагічне кохання Івана Мазепи. Гетьман був фанатично закоханий у свою хрещеницю, задля цього нездорового захоплення гетьман ладен був порушити устави православної церкви. Його «любов до нестями» і бажання цілком володіти своєю коханою трохи не зруйнували життя обом. На щастя, через певний період часу Іван усвідомив усе жахіття ситуації, яка склалася за його участі, Мазепа зумів дослухатися до крику здорового глузду у своїй голові і з муками відмовитися від своєї любові. Та, на превеликий жаль, далеко не кожен зумів би обрати правильний вихід з такої ситуації і наслідки були б, повірте, кошмарними.

Яскравим прикладом другого аргументу може слугувати ситуація, яка склалася із одним з головних героїв повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» Андрієм. Саме в цьому творі добре висвітлена проблема згубності сліпого захоплення, себто фанатизму. У повісті хлопець закохується в польку й зовсім втрачає адекватне мислення, він втрачає почуття обов’язку перед рідною землею, яке виховували в ньому ще з малечку, і любов перетворює його на зрадника Батьківщини. Та врешті-решт це захоплення не призводить до доброго фіналу: батько вбиває сина, бо просто не має іншого вибору.

Отже, кожен має навчитися розрізняти два зовсім різних почуття хоча б задля того, щоб почувати себе щасливим, а не зруйнованим і знищеним. Не бійтеся відчувати, адже це найкраще, що може статися з людиною. Тож кохайте та будьте коханими!