Твір у форматі ЗНО: «Якщо хочеш жити для себе — живи для інших»

+1

Часто можна почути вислів «дарувати радість іншим». Для одного це щось незвичане, для іншого — постійна допомога в буденних справах. Я думаю, що від «дарування радості» й самим можна одержувати задоволення та прагнення жити.

По-перше, якщо людина робить щось приємне іншій, вона не тільки допомагає тому, хто поряд: від цього й сама стає кращою, особливо якщо вчиняє щиро, чесно й безкорисливо.

Не можу не згадати Марусю Богуславку з однойменної народної думи. У творі засуджується поневолення й страждання українського народу під час нападу турків. Дівка-бранка Маруся визволила сімсот козаків напередодні святої неділі. Богуславка не тікала разом з невольниками, лише просила передати її батькам, щоб вони не збирали великих скарбів за викуп доньки. Дівчина вже потурчилася, але не забула про свій народ. Вона подарувала невимовну радість — волю — людям, які були тридцять років у полоні. Маруся має бути прикладом для нас. Вона, можливо, боялася наслідків, але українці для неї були дуже важливими. Це смілива, добра, щира, мужня, розумна людина. Вона повернула матерям синів, дружинам — чоловіків, дітям — батьків. Богуславка дала невольникам свободу — тепер її душа буде спокійна за український народ. Частину себе дівчина присвятила українському народу.

По-друге, важливо знати, що від тебе фактично залежить майбутнє країни. Щоб життя було щасливим, ми маємо допомагати один одному.

Яскравим прикладом можуть слугувати волонтери, завдяки яким зараз виживає наша держава. Ці люди кожного дня жертвують своїм здоров'ям, часом, грошима врешті-решт. Вони їздять у зону АТО з думкою про те, щоб хоч якось підтримати наших захисників. Волонтери відвозять солдатам одяг, продукти харчування та інші корисні речі. Як на мене, найбільшою радістю для тих чоловіків є малюнки дітей або фотографії їхньої родини. Нехай інколи волонтери привезуть не так багато речей, та солдатам дуже приємно те, що до них приїздять люди, їх не забувають, цінують. Усі небайдужі допомагають нашій країні. Волонтери й самі отримують задоволення від того, що дарують радість і приємні відчуття народу. На даний момент ці відчайдушні люди присвятили весь свій час для допомоги солдатам. Зараз волонтери живуть не для себе, а для всієї держави...

Отже, ми переконалися, що є люди, які готові в будь-який момент поділитися радістю з іншими. Без такого «дарування» вони роблять яскравішим не тільки життя інших, а й власне. Приємно розуміти, що є ті, що можуть пожертвувати собою заради інших. Допомагаймо один одному, згодом наше життя стане цікавішим та різноманітнішим.