Твір у форматі ЗНО: «Хто над ким володарює - золото над людиною чи людина над золотом?»

+27

Я переконана, що людина не повинна дозволяти грошам і матеріальним цінностям отримати владу над собою.

По-перше, матеріальні цінності не можуть бути важливішими за моральні. Інакше людина втрачає своє «Я», віддає себе під владу грошам. У сліпій погоні за достатком вона забуває про добро та взаємодопомогу, про любов та вірність. Для неї важливі лише ті речі, які приносять прибуток. Але є щось значно важливіше ніж гроші. Це обійми близької людини, щира любов, усмішка коханого, розуміння того, що, де б ти не був, ким би не був, скільки б не мав грошей, тебе завжди чекають вдома. І цього не можна купити, це потрібно заслужити. Замість того, щоб витрачати весь час на роботу, краще приділити більше уваги своїй родині, адже всіх грошей не заробиш, а щасливі моменти завжди грітимуть твою душу.

Згадаймо Герасима Калитку, головного героя п’єси Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч». Чоловік просто марить багатством, він заздрить Жолудю, найбагатшій людині на селі. Жид пропонує Калитці спосіб розбагатіти: купити фальшиві гроші. За п’ять тисяч карбованців Герасим домовився купити сто. Він уже мріяв, як скупить багато землі: «Їдеш день — чия земля? Калитчина. Їдеш два — чия земля? Калитчина...». Проте не так сталося, як гадалося. У мішку з фальшивими грошима Калитка знаходить лише папір. З горя він вирішив повіситись, але, на щастя, його було врятовано. Проте Герасим не засвоїв життєвого уроку: при смерті від думає лише про гроші та землю і, щойно вивільнившись із зашморгу, промовляє: «Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря». У житті Герасима Калитки на першому плані завжди стояли матеріальні цінності. І, як бачимо, це не призвело ні до чого хорошого.

По-друге, щоб від грошей була користь, потрібно вміти ними розпоряджатися, не витрачати їх на дрібниці, а вкласти у щось дійсно корисне та потрібне. Для прикладу можемо порівняти сучасну владу з князівською. У давні часи державні кошти вкладувались у розбудову міст, налагодження міжнародних зв’язків, зброю, якою мужні воїни захищали свою Батьківщину. Таке мудре розпорядження грішми приносило свої результати. Київська Русь процвітала, отримувала підтримку з-за кордону й була однією з наймогутніших держав світу. Що ж ми маємо зараз? Державні кошти нахабно розкрадаються, витрачаються не на користь людям і країні, а на задоволення потреб влади. Нині ми йдемо до змін, тож я щиро сподіваюсь, що ситуація скоро зміниться, наш уряд нарешті звільниться від влади коштів над собою й запрацює на користь держави.

Отже, лише людина може мати владу над грішми. Потрібно бути надзвичайно сильною та цілеспрямованою особистістю, щоб не дозволити їм керувати собою. Тільки ті, хто вміють розпоряджатись грішми, можуть принести користь людям та Батьківщині.