Твір у форматі ЗНО: «Світ наш — тільки школа, де ми вчимося пізнавати»

Я думаю, що світ наш — тільки школа, де ми вчимося пізнавати. Одні думають, що школа нас нічому не вчить, а інші ж твердо переконані, що тільки завдяки школі вони отримали свої безцінні знання. Спробуємо розібратися. Наведу декілька переконливих, на мою думку, аргументів того, що світ наш — тільки школа, де ми вчимося пізнавати.

По-перше, погляньмо хоча б на взаємозв’язок школи й інтелекту. Безперечно, перше неабияк сприяє розвитку другого. У школі ми черпаємо досвід, мудрість, відкриваємо для себе все те, що нам трапляється у реальному житті. Школа творить людину, живить її розум, робить її життя наповненішим і змістовнішим.

На думку одразу спадає образ Ярослава Мудрого з однойменної драми Івана Кочерги. Це реальна історія про київського князя, якого попри зовнішню непривабливість і фізичні вади любили у своїй країні й далеко за її межами завдяки непересічному розуму. У цьому творі великий князь усе дитинство та юність проводить у школі за книжками й, уже навіть ставши правителем, не полишає читання. Промовистий і той факт, що його бібліотека при Софіївському соборі була першою і найбільшою у Київській Русі.

По-друге, нині школа — це найнадійніше джерело знань про світ, про духовні цінності. А інформація в ній записана так, що не можна одним дотиком владної руки її знищити, закривши або заборонивши, як сайт, наприклад. Усупереч різним маніпулятивним впливам, школа є надійним орієнтиром у духовному пошуку людини.

Яскраве художнє втілення цієї думки — повість Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом». У страшному світі бездуховності читання є державним злочином, а стіни квартир замінені телевізійними екранами, де йде щось подібне до наших реаліті-шоу. Головний герой твору пожежник Гай Монтег, обов’язком якого є спалення книжок, усвідомивши злочинність своєї діяльності, опиняється серед тих, хто намагається донести зміст знищених книжок до нащадків.

По-третє, у школі перед нами постає весь світ і спонуки до його пізнання. Вона допомагає нам знайти друзів і однодумців у різних епохах і країнах, збагнути універсалії буття. А найголовніше — пробуджує почуття та духовність.

Прикладом цього аргументу може слугувати моє власне життя. Закінчивши школу і склавши ЗНО, я зрозуміла, що, не маючи тих знань, які дала мені школа, я б не вступила до омріяного вишу на бюджет. І не тільки за це я завдячую школі, адже в ній я знайшла справжніх друзів, навчилася виступати на сцені та робити багато іншого.

Із цього можна зробити висновок, що світ наш — тільки школа, де ми вчимося пізнавати, і ніщо інше не зрівняється з нею. Тож цінуйте її і поважайте, адже потім вам так захочеться повернутися у школу, а ті часи минули, і нічого не можна повернути.