Презентація "Стендаль"

+9
Попередній слайд
Наступний слайд


Завантажити презентацію "Стендаль"
Слайд #1
Презентація на тему : “ Життя і творчість Стендаля “


Слайд #2
Стендаль(Анрі Марі Бейль)1783-1842


Слайд #3
Біографія
Один із видатних французьких письменників XIX століття Анрі Бейль творив під псевдонімом Фредеріка Стендаля (Штендаль — назва німецького міста, у якому народився відомий німецький мистецтвознавець XVIII століття Йоганн Вінкельман).
Стендаль народився 23 січня 1783 року в Греноблі, у родині багатого адвоката. Його дід, лікар і громадський діяч, захоплювався ідеями Просвітництва й був шанувальником Вольтера. Але з початком революції в родині погляди дуже змінилися, батько Стендаля змушений був навіть ховатися. Мати хлопчика рано померла, і сім'я надовго вбралася у траур. Батько не переймався вихованням сина, довіривши його католицькому абатові Ральяну. Це призвело до того, що Стендаль зненавидів і церкву, і релігію. Таємно від свого вихователя він почав знайомитися з працями філософів-просвітників (Кабаніса, Дідро, Гольбаха). Читання, а також найсильніші враження і переживання дитячих років, пов'язані з Першою французькою революцією, стали визначальними моментами у формуванні світогляду майбутнього письменника. Прихильність до революційних ідеалів він зберіг на все життя. Жоден із французьких письменників XIX століття не відстоював ці ідеали з такою пристрастю і сміливістю.


Слайд #4

«Я был всецело воспитан моим милым дедом, Анри Ганьоном. Этот редкостный человек в своё время совершил паломничество в Ферней, чтобы повидать Вольтера, и был им прекрасно принят…» (Стендаль)
Юнаком він слідкував за розвитком революційних подій, а у 1799 р. вступив на службу до армії Наполеона.


Слайд #5
В Італії Стендаль познайомився із карбонаріями, Байроном, закохався у Матильду Вісконтіні . Усе це знайде відображення у романі “Пармський монастир”.


Слайд #6
1822 р. повернувшись до Франції, письменник видав твори: “Про кохання”, “Расін і Шекспір”, “Ваніна Ваніні”, перший роман “Арманс”.


Слайд #7
1830 р. він публікує роман “Червоне і чорне”.
Були зроблені чотири екранізації роману:
1) Французька (1954)
2) Радянська (1976)
3) Англійська (у формі міні-серіалу) (1993)
4) Американська (арт-хаус) (1999)


Слайд #8
Деякі факти
Незважаючи на те, що, у зверненні до читачів Стендаль пише, що цей роман написаний у 1827 році, це не відповідає дійсності. У романі згадуються події 1829 і першої половини 1839 років.
Безпосереднім джерелом роману був процес над Антуаном Берте
Багато сцен написано під власним враженням — наприклад, цвяхова фабрика. Деякі любовні сцени — власний досвід письменника.
До кожного розділу книги є епіграф. Проте більшість з них підписані фальшивими іменами (окрім Шекспіра, Байрона та деяких стародавніх поетів). Усе інше придумав сам Стендаль. Епіграфи визначають характер розділу, його проблематику.
Достеменно невідомо, чому Стендаль обрав саме таку назву роману.


Слайд #9
“Литературная слава – это лотерея. Я вытягиваю билет с выигрышным номером. Этот номер 1935”, –
написав Стендаль у своєму автобіографічному романі “Життя Анрі Брюлара”.
1935 рік – початок всесвітньої слави Стендаля


Слайд #10
Стендаль – один із засновників літератури критичного реалізму
Література – це дзеркало, з яким йдеш великим шляхом.
Стендаль


Слайд #11
На його думку , мистецтво має відображати наші внутрішні потреби, задовольняти наше інстинктивне прагнення бачити втілення бажаної свободи хоча б на ідеальному рівні


Слайд #12
Окремо слід зупинитись на такій рисі письменницького стилю Стендаля, як психологізм. Його завжди цікавили непрості з психологічного погляду ситуації і моделі поведінки.


Слайд #13
Психологізм і соціальний аналіз поєднуються у Стендаля з філософською глибиною постановки таких проблем , як “свобода”, “щастя”, “успіх”, “роль мистецтва” у світі, та багато інших. Це все дає змогу вважати його одним із “вічних супутників” людства на важкому шляху духовних шукань.


Слайд #14
Провідна тема Стендаля - Велика французька революція. Він визнавав її, незважаючи на якобінський терор, говорячи, що вона вивільнила енергію багатьох людей.


Слайд #15
Захищаючи романтизм, називаючи себе романтиком, Стендаль у творчості дотримувався принципів нової, реалістичної літератури: “Я намагаюся розповідати: по-перше – правдиво, по-друге – ясно про те, що відбувається в серці людини”.


Слайд #16
У розумінні мистецтва й ролі художника Стендаль йде далі від просвітителів і стверджує, що мистецтво за своєю природою соціальне, воно служить суспільним цілям. Це положення Стендаль перетворює на бойову зброю проти мистецтва свого часу, насамперед проти класицизму. Його мистецтвознавчі роботи були гостро публіцистичні.


Слайд #17
Отже, в літературу XIX століття Стендаль вносить бойовий дух століття і революції, віру в розум, у гармонійну особистість, культ сильних пристрастей. Але відстоюючи ідеали революції, він змушений вдавати, що ці священні для нього ідеали далекі від сучасності, у якій тріумфує проза буржуазного життя. Героїчне стає непотрібним у практиці буржуазних відносин, там, де панує безнадійна тупість, гонитва за наживою, кар'єризм. У цих умовах людині сильних пристрастей, яка жадає героїчного, немає місця, і вона неминуче вступає в протиріччя з буржуазною дійсністю. У цьому й полягає трагедія головних героїв Стендаля.


Слайд #18
Він помер одинокий, невідомий як письменник, неначе підтверджуючи своє пророцтво:
«Ничего нет смешного в том, что я могу умереть на улице».


Слайд #19
Похований на кладовищі Монмартрі (Париж)
На його надгробку написано: “Бейль. Міланець. Жив. Писав. Кохав”.


Слайд #20
Підготувала учениця 10 правового класу Місковець Анастасія